Коли я був ще як горнятко
А кіт був кращий корефан
Як п'є вологу в дощ зернятко
Так весь цей світ я пізнавав
Умів балакати з пташками
Всі мови звірів розумів
Складав у рими все ночами
Слова, що вітер гомонів
Був домовик мені за друга
Ми з ним ганяли тарганів
Та почалась невдач тут смуга
Хрестить хотіли, я ж не хтів
Я чув, змовляються без мене
Так, я пручався, верещав
Та постоять не міг за себе
Ще й кіт тут зрадник задню дав
Він проміняв мене на миску
Лише на миску молока
Я дати хтів йому по писку
Та ще слабка була рука
Ходить не вмів ще я небога
Тому насупившись лежав
Поклав я долю всю на Бога
Та все кріпився й міцно спав
Той день настав і піп з похмілля
Гебрейські вірші буркотів
Добавив в воду трохи зілля
Цією сумішшю обмив
Моє мале невинне тіло
І бути грішним цим прирік
Хрестом махав то вправо вліво
І цим мене ще більш допік
За це йому я цвіркнув в очі
Та він від цього не прозрів
Для нього будні це робочі
Він так схиляє бунтарів
**************************
З тих пір не чую вітру спів
Забув я мову солов'їв
А бачу лиш, як зло розквітло
Та як помру, вернусь у Світло
