А я згадав прекрасну зиму,
Майдан й мільйон розпалених сердець.
Я бачив усмішку щасливу,
Любові й волі диво-острівець.
Це так було несамовито –
Один за всіх і всі за одного.
І світлом правди оповито,
І п’яних лиць там зовсім не було.
Там всі дивилися тверезо
На час, на простір, на свої думки.
І лиш тиран готовив лезо,
А далі битва, свічі і вінки.
І впали жертвами герої
За тебе, мене і за рідний край.
Не дочекались хлопці волі,
Пішли дорогою у Божий рай.
Спочатку сотня, та з Майдану,
А тисячі пішли уже з війни.
І далі кровоточать рани,
І кращі не вертаються сини.
Як дорога ціна до волі?
Чому такий жертовний випав шлях?
В кулак сплелися людські долі,
У наших, брате, щастя є руках!
Неначе знову побував на Майдані. Відчуваю себе не так щасливим, як обдуреним.
Східний відповів на коментар привіт, 09.01.2018 - 13:27
Я почував себе щасливим на майдані, на тім острові доброти, підтримки і свободо, поопри все, що там не було. Так ми лишилися обмануті укотрий раз, але здаватися непотрібно, ми Українці.