Реве та стогне кум зі мною,
мабуть щось хоче заспівать,
про Україну із любов'ю,
і про сосєда,твою мать.
Ми йшли,а в пики нам із кумом
шалений вітер мабуть дув,
бо соловей дивився з сумом,
як смерч лиш двох шатав і гнув.
Від співу нашого сховались
за хмару місяць і зірки,
і ми весь час перечіпались
через українські ямки.
Уже всі сплять давно,як люди,
і навіть сплять усі відьми,
я й кум лиш бродим,як верблюди,
бо напились на тиждень ми.
А як півні попросинались,
було нам не до гопака,
ми під забором обнімались
й співали разом хропака.
