І поки ніхто не бачив і поки не бачила я,
падали грізно в море камені мого життя.
Вже не в силу тримати мури було почуття,
ти ж так бажав підірвати тіло моє - утриття.
І без жодної думки і навіть без каяття,
я впустила тебе в серце свого биття.
Потоптавши квіти, поламавши саду мого віття́,-
ти пішов горіти для іншого зовсім життя.
