Іскриться, тліє ще і теплиться у грудях,
Щоб мій вогонь в душі до попелу не згас,
І щира посмішка світилася на людях,
Копитом б`є у серце втомлений Пегас.
Іще так хочеться кричати в світ: люблю я!
Робити пустощі й дурниці, бити в дзвін…
Та все ж боятись Бога й тихо Алілуя,
Вночі замолювати, вкотре, свіжий гріх!
Ще дуже хочеться потрібним комусь бути,
Щоб за порадою зверталися в журбі,
Стискати пам`ять в кулаці, щоб не забути,
Про друзів всіх, хто вчасно допоміг мені.
Так вірно хочеться із римою здружитись,
З душі-колодязя черпати знов слова
І своїй Музі чемно до землі вклонитись,
За ті рядки-думки, що вже мені дала!
Подяку висловити Богу за здоров`я,
Яке я пробував на міцність у житті
І за надію в серці, що примхлива доля,
В спокусах й розпачі залишила мені.
Ще, звісно, хочеться…Ще сили є й потреба,
Аби життя пустим не було, як відро,
Кохати й вірити, що янгол злетить з неба,
І ніжно вкриє, мене грішного, крилом.
