А ось і ти... Ох, де ти був?
Я так гукала — ти не чув!..
Проходь, сідай... То ти не сам?
І що ж тепер робити нам?
Хильнемо чаю чи вина,
А далі буде ніч без сна, —
Крапки розставимо над «І»
У цій історії сумні...
Хоч не для всіх вона сумна, —
За це і вип’ємо до дна.
О, не лякайтеся, молю!
В ревнивих муках не горю.
І головою, я клянусь,
Об стіни з розпачу не б’юсь.
І розум все ще при мені,
Та гордість вже, напевно, — ні...
Я другий келих підняла,
Щоб хоч провідати прийшла.
Все мовчите і мовчите,
Як на весіллі, сидите...
Як на весіллі... Западня!
Куди ж тепер подінусь я?
А зараз встану і піду —
Ось тільки третій ще наллю!
А третій буде за Любов,
Щоб не зустріти її знов,
Забути щоб її ім’я...
Стривайте! Хата це — моя!
Ідіть до біса звідси ви, —
Спасибі дуже, що зайшли,
Та вдруге вас я не пущу.
Скінчився сон дурний...
Встаю...
2008 р.
