Ти кожен день борешся з собою,
Шукаючи притулок для душі.
Не маєш ні затишку, ані спокою,
І всі "твої" уже тобі чужі.
Здається так, нічого вже не маєш,
Здається, наче зупинилося все в мить.
І подих свій невпинно затихаєш,
Не відчуваючи, болить чи не болить.
Пройди цю мить із піднятою головою,
Зруйнуй усі неправильні мости.
І своєю вільною рукою,
Що не бажаєш, просто відпусти.
І життя тоді для тебе подарує
Новий етап, з нової висоти.
А туди — щаслива помандруєш,
Аби фіалкою живою розцвісти.