Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790479
Цілує сонце небо,
іде із горизонту в далечінь
і легко опускається на землю
ніченьки темна тінь.
Іще над горизонтом - сонце
та пізнім золотом блищить,
і променем своїм останнім
вже темну землю золотить.
На фоні золота м'якого
чіткіші листя візерунки,
собою намалюють квіти,
а може у бокалі трунки.
Іще дрібні тичинки квіток
не облетіли, на гіллі сидять,
чекають вітряні привіти
і землю розпочнуть вітать.
Складні ті візерунки листя
ще намалює надвечір’я,
а сонце знов цілує небо
і золотом черкне подвір’я.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791368
10.05.2018.
Світлини Калини Шпанюк-Мельничук:
“Сонце цілує небо...”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2027914617464345&set=pcb.2027916577464149&type=3&theater
