|
І сходить сонце , й наступає ранок -
для кожного новий, цікавий день.
Хтось десь спішить,лиш дивлячись
поспішно на годинник, а хтось іде -
повільно так, спокійно.
Вслухаючись у гамір весь людський ,
він крик душі своєї відчуває.
Про що сумує, а про що співає?
Людина часом і сама не знає...
І все чекає та чекає, що може
десь втече весь сум, думки відступлять
і переживання перестануть існувать...
Та ні! Душа буде все відчувати, в задумі
тихій лиш ридати, і за минулим сумувати, якого
вже, на жаль, не повернеш...
І день пройде, піде за обрій сонце,
забере за собою гамір й голоси...
І все навколо стихне, піде спати,
засяє місяць надворі...
І лиш душа людська не буде спати,
їй ніколи буде відпочивати, лиш в роздумах
своїх злітати...
І як вже є ,так є, та добре,що в нас є за кого
переживати, і сумувати, і з радості,
аж, до самого неба злітати,
і кожного дня, з любов'ю сонце зустрічати,
і не спішити,
а з серцем щирим без замків, день,як останній проживати...
ID:
796571
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 21.06.2018 21:47:05
© дата внесення змiн: 21.06.2018 21:47:05
автор: Лілія Левицька
Вкажіть причину вашої скарги
|
