Я ревную тебе до дощу,
Й до красивих квіток ревную…
За тобою дощем морощу,
Навіть в думці тебе цілую
А ви, дощі, ідіть, ідіть із мого саду,
І не зривайте пелюстки з троянд.
Налийте соком грона винограду
І всю печаль згорніть у фоліант.
Я тебе боюся загубить,
Але знаю: таких не гублять!
Вірно буду тебе я любить –
Так, як лебеді вірно люблять.
Ти приголуб мене, моя ласкава доле,
В мої обійми ти його веди,
І хай стерня у серце трохи коле,
Ти, мій коханий, все ж до мене йди.
Знаю я, що роки́ промайнуть
І сиви́ни посріблять скроні.
На кохання дощі не впадуть,
А росинку зіп’ю з долоні.
Дощі весняні, гордо йдіть до мого саду!
На скрипці, вітре, ти мені заграй!
Ми на путі до свого листопаду
В коханні міст будуємо у рай.
