Поети України ясночолі,
Кому перо з руки Творця дано,
Хто всупереч лукавим примхам долі
Підняв свій дар, як правди знамено.
Спасибі вам за те, що не спочивши
В трудах створили Слова дивосвіт,
Де квітне мова, наче мати-вишня,
Душа народу виситься в зеніт.
Це Слово - Храм. Свої боги, пророки,
Святині предків наших вікові.
Тут дивиться Шевченко божим оком,
Щоб засівали злаки ярові.
Через віки і відстані тернові,
Крізь заборони, в тюрмах, в таборах
Мужніла добра українська мова,
Як Чураївна в думах і піснях.
Хотів би я укинути зернину
У ниву рідну - хай би проросла,
І привітать нескорену людину,
Яка до Храму Слово принесла.
Спасибі ж вам, поети України,
За той вогонь, що гріє дивосвіт.
Любов до мови рідної єдина
На всі віки - нащадкам заповіт!