Чоловіки не плачуть?... – це брехня! –
І в них бувають слабкості життєві!
Та інша справа – плачуть крадькома,
Бо сльози не завжди такі й суттєві…
Чоловіки ніколи не прощають зрад?... –
Це тільки ті, для кого служимо ляльками
Яку йому погратись не дають,
Або ще гірше просто відібрали…
Чоловіки всі ловеласи й бабії?... –
Невже захоплення красою грішно?
Якби вони нам не дивились завжди вслід –
Картина ця була б невтішна!….
Чоловіки – це дуже сильна стать? –
Нехай твердять це усі дружно!
Якби таким не вважали б й ми
То й нам було б занадто скучно…
Чоловіки завжди у сексі мастаки –
І легше досягатимуть оргазму?..
Та чи реально це без жінки досягти..?
Насправді ні, я впевнена – ні разу!
Чоловіки завжди доходять до мети,
І знають завжди, що насправді хочуть?..
Але тоді б вже й впевнені були
Коли жінки їм голову морочать…
Чоловікам в кар’єрі скрізь везе,
Їм легше свій добробут будувати?
Та як би був начальником й коли
Якби нас не було щоб керувати…?
До серця шлях лежить у них здавна
Чи через шлунок, а чи просто страву?...
Так дивлячись чи є за що кормить
І чи за цю жінки візьмуться справу…
Чоловіки – усі мислителі й творці?..
Так як же сьогодні тут з’явилась?...
Чи може я, по-вашому, уже
Із жінку-чоловіка утілилась?...
Чоловіки – прагматики, ченці…,
Страшні невиліковні егоїсти?...
Так як же ми могли б тоді, жінки
Важливе місце в їх серцях посісти?...
Чоловіки в душі нарциси, мовчуни?...
Так як по-іншому навчаться цінувати
Красу жінок і щиру болтовою
Навіть тоді коли не маєм, що сказати…?
А дружба чоловіча як граніт…
Нема нічого, щоб її здолати?..
Так як же дружба з жінкою тоді,
Коли лиш цим ми можем їх тримати?..
Чоловіки розумніші жінок?...
Тоді ж чому в тенета попадають?..
Й заради посмішок, а іноді й брехні
Як лід на сонці надто швидко тануть…?
#поезія_Іванна_Осос
Цікаві думки, Іванно, все про нас знаєте... майже... 
