За мотивами народної казки "Як мати стала зозулею "
Сценка
Дійові особи :
Ведучий
Мати
Старший син
Дочка
Середній син
Молодший син
( Звучит зимова мелодія вітру та завірюхи. На сцені з одного боку граються діти іграшками, з іншого - лежить мати накрита фуфайкою. Ведучий починає розповідь)
Ведучий:
Байдужо-білий сніговій.
Не перший день негода грає.
Скрегоче в лісі деревій,
а в полі віхола гуляє.
Десь ниткою тече ріка.
Стоїть там хатка над водою,
Засипали її зима,
А вітер виє колискову.
Дрімає пташка за вікном ,
І хмарка стала відпочити.
Укрилось полечко рядном.
Дубок боїться шелестіти.
Мороз лютує та гуде,
Колотить дим, що йде із хати
І павутиною пряде ,
Щоб кого-небудь упіймати.
Пауза
В кімнаті теплій дітвора -
Гарненькі викохані квіти,
Три братики й одна сестра-
Рожеві щічки, пуза ситі.
Весела в них сьогодні гра,
Хоч тата вже давно не мають.
Та біля печі, вся бліда,
хворіє мати - діти знають.
Вона трудилася щодня,
Для діток любих все придбала,
Та от нещулась як біда
У грудях боляче скувала.
Ось просить мати у дітей,
Не стільки помочі, як ласки,
Не сила звести вже плечей:
(Мати підводить голову)
Мати:
-Подай води мені, будь ласка! -
( а старший син відповідає ):
Бере у руки глечик, що стоїть на сцені )
Старший син :
- Води у глечику нема!
Відро пусте стоїть ще зрання.
А ти весь день лежиш дріма.
Набридли нам твої зітхання.
(Мати простягає руки до дочки )
Мати :
- Ой доню, донечко моя!
Біжи, дитино, до струмочка!
(Норовисто підіймається та відповідає)
Дочка :
-Запнутись хусточки нема,
Намочить сніг нове пальтечко.
Мати:
-Синочку, іди до ріки!
Середній син:
-Кожуха не хочу вдягати,
Не гарні старі чобітки
Не хочу на ноги взувати!
Мати :
- Любов'ю душу воскреси,
Маленький ясноокий Йванку!
Води, хоч краплю, принеси,
Були щоб сили до світанку.
Молодший син :
- На дворі холодом пройме,
І вітер залізе під шапку .
За носик боляче щіпне ,
Мороз кусає щоки хапко.
( Мати закриває обличчя руками )
Ведучий:
Ридала гірко молодиця.
Дітей невдячних годувала .
А за спиною тихо крильця
Сіреньким пір'ям проростати.
(Раптом з ліжка вилітає велика птаха і махає над дітьми крилами . Діти розуміють, що це їхня мама перетворилась у пташку , починають метушитися на сцені , хапають відро та глечики )
Дочка:
-матусе, рідна, зупинись!
Води швиденько принесемо!
В людину знову повернись!
Без тебе, мамо, пропадемо!
Мати :
- Сирітки бідні ви мої!
Як гірко з вами розлучатись.
Вернути б час, вернути б дні,
Та пізно вже добра навчати. ..
( Мати відлітає. Діти плачу. Звучить пісня про маму)
2010рік. Ус Альона
ID:
803792
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 20.08.2018 14:52:43
© дата внесення змiн: 21.08.2018 00:31:18
автор: Альона Ус
Вкажіть причину вашої скарги
|
