Ти не подивишся на мене,
Не скажеш тихо: «Прощавай!»
І сонце вранішнє червлене
Не принесе жаданий рай.
Ти не відкриєш свої очі,
Бо дивляться вони не в світ.
А серце тільки затріпоче
Й душа все мається в політ.
До тебе дивними стежками,
До тебе, бо ти десь там є,
До тебе, тяжко із роками
І легше навіть не стає.
Ти не подивишся на мене,
А шкода, бо я просто жду…
Й до тебе я колись прийду.
А зараз жду…
