Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812341
Ще сиві сповнюють тумани
кордони неба і землі,
наповнять ніч і ранок ранній,
і схили кутають земні.
Видніються у далечіні
лиш темні стовбури дерев,
наповнять ніч і ранок сповнять
неначе ковдра із крапель.
Свіжістю будять день прийдешній
й загубляться на лісовому дні,
у сні солодкому ще ліс далекий
і де-де стовбури в імлі.
Квітів польових і трав високих
хилилися голівки до землі,
та ще ростуть під ясним сонцем,
краплинами наповнені роси.
Світліє схід і розсіває
навколо промені ясні,
так неохоче, та зникає,
тулиться ближче до землі.
Аж ось і сонце засіяло
сонячним диском уповні,
і раптом з купелі з’явився
світ, що ховався у імлі
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815803
9.11.2018.
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
“Вересневі історії”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2131607367095069&set=pcb.2131608043761668&type=3&theater
