І як би тобі не боліла улюблена осінь,
На місто твоє все одно разсиплеться сніг.
Він буде торкатись тебе і тулитись до ніг,
Він піде з тобою додому - холодний і босий.
Дістанеш із шафи мій теплий меланжевий шарф.
Завариш гарячого чаю з корицею й медом,
І трохи не вистачить ніжності, цукру і барв,
А потім згадаєш - для щастя нічого не треба.
Бо щастя іще до пуття невідомий предмет -
Дзвінок від батьків, тихий вечір, морозне повітря,
Нові олівці, трохи кави, волосся із вітром
І кілька годин наодинці без сліз і тенет.
Розкришаться спогади наче це пряник з імбиру,
Морозом закутане місто щось шепче вві сні.
І прийде Різдво, і волхви, і заморений сніг,
Захочеться щастя - конкретніше - спокою й миру.
10.12.18
