Засніжені дерева за вікном,
Яскраве сонце сліпить очі,
А поряд, як завжди, бокал з вином,
І, як завжди, чекаю ночі.
Бо лиш тоді я можу бути тим,
Хто в темряві побачить світло,
Самим для себе бути не чужим,
Для себе бути цілим світом.
А хто сказав, що ніч лише для сну?
Хтось хоче півжиття проспати
І не побачити таку красу?
Достатньо погляд вверх підняти.
Поглянути на зорі, що вгорі,
Так високо над головою,
Мов золотом блищать в нічній порі
І наглядають за тобою.
А сніг, який усе навколо вкрив,
Такий незайманий і чистий,
Його як повний Місяць освітив,
Все стало світло, мов в день ясний.
І хоч сховалися стежки криві,
Та глянувши собі під ноги,
По снігу з кожним кроком все нові
Ми прокладаємо дороги.
А хтось в своєму ліжку тихо спить,
Що сниться не згадає зранку.
І все життя його так пролетить
Немов той сон перед світанком.
14.01.19