Бува, здається, що все не так,
І ми негарні,
І у державі суцільний бардак,
Й люди погані.
Здається, що обирають не тих –
Не дуже гідних,
І що у церквах немає святих,
А в сім’ях – рідних.
Але не може такого бути,
Щоб все – погано.
І висновки робити по суті
Ще надто рано.
Всі люди добрі і хороші.
Кожен для себе
Має сім’ю, і дім, і гроші,
І все, що треба.
Ніхто з людей собі поганого
Не побажає.
Усе своє від незнайомого
Оберігає.
Всі люди різні – добрі й хороші –
Чорні і білі,
І копошяться, як в пір’ї воші,
В своєму ділі.
Але в одному всі люди різні
Таки похожі:
Порушують заборони грізні
Й закони божі.
Всі люди, добрі і хороші,
Часом бувають,
Що про темний бік душі
Своєї не знають,
Тому по людськи не завжди,
Буває, діють
І самі проти такої біди
Нічого не вдіють.
Єдиний вихід, один шлях
Й дорога -
Знайти в собі хоч трохи віри
У Бога.
Бо лише віра дає надію
На справжнє чудо,
Вдихне життя, окрилить мрію
Наповнить груди,
І, ніби світло посеред ночі,
Проріже морок.
…Ніхто не буде брехати в очі -
Хто ж собі ворог?
А коли спаде із очей туман,
Тоді стане видно,
Що погане все - лише зло й обман -
Для людей огидно.
Люди скрізь однаково хороші
І не погані,
Просто під гнітом своєї ноші
Здаються негарні.
Кажуть, що інколи, якщо здається,
Треба хреститься,
Просить прощення і, як ведеться,
Молиться.
Кожен із нас може, як Прометей,
Жити не гірше,
І тоді добрих й хороших людей
Стане побільше.
08.05.2018
ID:
826509
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 22.02.2019 21:24:41
© дата внесення змiн: 22.02.2019 21:24:41
автор: Павло Коваленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
