Помічник місцевого народного депутата Іполіт мріяв теж стати депутатом. Йому потрібна була реклама, як особистості і заради цього Іполіт наважився на стрибок з парашутом.
Іполіт сидів у гвинтокрилі. Йому було страшно, але був стимул для стрибка - це крок для покращення політичного іміджу. І Іполіт зробив крок вперед і полетів. Але невдача, купол парашута все не розкривався. Це бачили і з землі і рішили – ЧП, парашут не розкрився у політика. Інструктор по стрибках був у паніці, але справжній жах відчував Іполіт. Небо вкривали білі хмари. В одну з таких хмар і влетів Іполіт. І раптом він відчув, що зупинився, а не летить стрімко вниз. Іполіт відчув, що хтось тягне його за не розкритий парашут догори. Іполіт побачив. Що на хмару втягнув його Ангел у білому вбранні. Хмара була м*ягенька і на ній можна було присісти.
- Я вже помер? – запитав Іполіт у Ангела.
-Ні. Ти будеш жити- відпові Ангел.
- Ти розкриєш мій купол, Ангеле.
- Ні , ти впадеш на землю без парашута і залишишся живим.
- Дякую, дякую, Ангеле. Ти ж мій Ангел-охоронець?
- Я тобі все поясню. Я не твій Ангел-хранитель. Я Ангел хранитель хлопчика , котрого звати Максим. Цьому хлопчику потрібно допомогти, і коли ти допоможеш йому, то знову буде стрибок з парашутом і у тебе купол розкриється. Це ще не все. Небесні сили здатні впливати на час. Зараз ти полетиш униз і станеш котом, котом у котрого буде людський розум. 27 серпня ти допоможеш Максиму загасити сірники, котрі він запалить,
залишившись один вдома. І коли ти впораєшся з цією роботою, то я вплину на час і знову буде стрибок з парашутом і ти знову станеш людиною .
- Так сьогодні 28 серпня. Я рік буду котом?
- Так, а потім знову станеш людиною і забудеш за той рік у шкірі кота.
- І я знову повернуся у 28 серпня 2006 року?
- Так – відповів Ангел.
- А моя сім*я, мої друзі будуть згадувати про мене, коли я не буду з ними цілий рік?
- Впливаючи на час, можна вплинути і на пам*ять. І на інші розуміння, події і відчуття. Ти після року життя в образі кота, знову повернешся у цю ж секунду 28 серпня 2006 року. Життя і події зміняться лише в сім*ї Максима.
- Іншого виходу не має мене врятувати?
- Все уже обговорено з твоїм Ангелом- охоронцем.
- Я готовий – погодився Іполіт.
- Щасти- мовив Ангел і торкнувся рукою голови Іполіта.
І Іполіт полетів униз, і поки летів то став котом і упав неушкодженим на землю, біля дитячого майданчика. І до котика одразу ж підбіг хлопчик, років семи.
Кіт Іполіт потерся хлопчику об ноги
- Максиме, не торкайся кота! – гукнула сину мама.
- Мамо, він впав з неба.
- Напевно він впав з цього високого дерева – мовила мама – Облиш котика, у нього можливо блохи.
- Матусю, давай заберем його собі!. Я давно мрію про котика!
- Ні, Максимчик. Знайдемо тобі котика чистенького, не приблудного, маленького.
А кіт Іполіт сів на задні лапки, підняв уверх передні лапки і дивиться то на Максима, то на його маму жалібними очима.
- Дресирований чи що – подумала мама.
А кіт візьми і зроби сальто. Іполіт і сам не чекав від себе такої спритності.
- Мамо! - гукнув Максим і подивився на матусю не менш жалібними очима ніж кіт.
- Гаразд беремо, якщо тато не прожене.
- Ура! – зрадів Максим.
Принесли кота додому, розповіли батькові, що кіт певно впав з дерева і що кіт вміє робити сальто і батько погодився залишити кота, тим більше, що котик зробив сальто і при батькові.
Котячого корму вдома не було і коту дали ковбаски і той із задоволенням її поїв, бо був голодний.
- Ну, і як його назвем? – запитав батько.
Були пропозиції і Васька і Гімнаст і Акробат і Пушок, але Іполіт і сам собі хотів вибрати ім.*я, аби його звали так, як у житті і почав нести до ніг родини кубики з буквами і приніс по черзі букви І, П, О, Л , І , Т.
- Так він дійсно дресирований! – мовив батько – І зовуть його Іполіт. Гляньте яке слово вийде якщо скласти букви що на кубиках !
- А якщо першу букву забрати то вийде Політ. Давайте так його назовем, він же ж впав з неба – мовив Максим.
- З дерева – поправила сина мама.
- А що кіт – Політ гарно звучить і ім*я рідкісне. Тим більше Максим запропонував, а котик перш за все для нього.
І стали звати кота Політ. Подеколи його кликали Політиком, так особливо любив кликати кота батько Максима. І сам Іполіт у шкурі кота, не ображався на своїх господарів, бо відносились до нього добре.
Кіт був на радість всій родині і особливо Максиму. З ним було весело гратися і кіт як міг догоджав хлопчику.
Правда кіт відмовлявся від кошачих консервів, зате крім ковбаси і сосисок полюбляв їсти і гречку і картоплю, не говорячи вже про сир, молоко і сметану.
Приблизилось 27 серпня . В цей день тато був на роботі, а мамі терміново було потрібно піти в ЖЕК за якоюсь довідкою і вона залишила Максима одного вдома.
- Я на годинку – сказала мама сину – Будь чемний. Не бешкетуй.
І затрималась мама у ЖЕКу на декілька годин, бо черга.
А Максим взявся за сірники, хоча знав , що йому це заборонено.
Максим став палити сірники і до підпалювався, що коробочка з сірниками запалилась. Максим злякався, викинув її із рук і коробочка впала під штору на кухні і от от її запалить. Максим злякався і втік з кухні, а кіт Політ не розгубився, він відбив палаючу коробку з під штори і лапками загасив полум*я, незважаючи на біль від вогню.
Прийшла мама
- Що це у квартирі паленим чути?- запитала вона з порогу.
- Максиме! – вигукнула вона.
А Максим заперся в кімнаті і боявся покарання.
-Максимчику, розкажи , що трапилось.
Максим відчинив двері і сказав
- Я палив сірники на кухні.
Мама на кухню, а біля згаслої коробочки з сірниками лежить кіт Політ. Мама не могла не помітити опіки на лапках у кота.
- Як добре, що ми тебе взяли до себе – мовила мама і погладила кота.
Прийшов батько з роботи і йому розповіли про пригоду. Батько присоромив сина і похвалив і погладив кота.
А кіт увечері попросився за двері, на вулицю, хоч зазвичай завжди знаходився в квартирі. Господарі випустили кота в надіїї, що він повернеться, але кіт Політ не повернувся до них.
А помічник депутата Іполіт, знову стрибав з парашутом. Йому здалося, що його купол довго не відкривається, потім він залетів у хмару і Іполіту здалось, що він побачив двох Ангелів.
Пролетівши хмару, Іполіт підняв голову і побачив над собою розкритий купол парашута.
- Причудилось ж таке – мовив він про себе згадавши Ангелів у хмарі.
Приземлився Іполіт успішно. Йому і не пам*яталось, що майже рік він був котом.
А рідня Максима добре пам*ятала кота Політа. Пройшло з два місяці і вони придбали на базарі котика, котрий був схожий на Політа, такого ж сіро-білого окрасу і трішки пухнастий.
- Як назвеш? – запитав батько.
- Політ-2 – відповів Максим.
- Нехай так, - відповів батько- Але у нас з такими назвами не квартира, а космодром якийсь.
У помічника депутата Іполіта справи пішли потрохи вгору.
А якось він йшов по місту і зупинився на переході через дорогу, чекаючи поки проїдуть машини. Поруч з Іполітом зупинилась жінка з хлопчиком років семи. Жінка чомусь почала поратись у своїй сумочці і відпустила руку сина. А хлопець зробив крок уперед на дорогу де їхали машини. Це помітив Іполіт і зупинив хлопчика, торкнувшись його плеча.
- Ой дякую вам – мовила мама Максима Іполіту.
- Нічого – відповів Іполіт – Будьте обережніші.
Потім вони утрьох перейшли дорогу і Іполіт пішов своїм шляхом, а мама з Максимом своїм.
А Максим сказав
- Мама, у того дядя очі, як у нашого Політа, Політа-1.
Мама лише усміхнулась у відповідь сину.
ID:
840220
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.06.2019 00:03:06
© дата внесення змiн: 28.06.2019 00:03:06
автор: artur gladysh
Вкажіть причину вашої скарги
|
