́Спогади
Так склалося, що вже багато років
Я мешкаю далеко від села
Де народився, де з найперших кроків
Мене стежина долі повела.
Малі Загайці! Невеличке, тихе
Та найрідніше за́тишне село.
Там я зростав, купався, бігав, дихав.
Там стільки усілякого було!
У пам'яті, як в старовинній скрині,
Я спогади дитинства бережу.
Вони для мене цінні і донині –
Не кривлячи душею вам кажу.
Я пам'ятаю чітко, як ніколи,
Далекий, незабутній день і час
Коли, святково вдягнений, до школи
Пішов у перший, початковий клас.
І перша вчителька була найкраша сама –
Капітоліна Олексіївна! Для нас
Вона ставала, наче друга мама –
Турботлива, уважна усей час.
Вона нас вчила, віддаю́чи душу,
Була дороговказом у імлі.
На знак подяки я вклонитись мушу
Їй низько, аж до самої землі.
Проходив час. Росли ми, здобували
Знання і досвід, з по́том і слізьми.
Нас інші вчителі уже навчали,
Виховували справжніми людьми.
У нас з'являлись здібності, таланти.
І хто хотів - їх далі шліфував.
Я спробував піти у музиканти,
Та зрозумів, що краще малював.
Цей хист в мені тоді знайшов, розвинув
Шанований Михайло Ковальчук.
Мене навчав він, як свою дитину,
Віддаючи́ уміння своїх рук.
Я до цих пір не кинув малювати.
Цей хист в собі ціную над усе.
І зараз хочу вчителю сказати:
«Уклін Вам! І спасибі за усе!».
Я дуже вдячний вам – і вчителі, і друзі,
Що став саме таким, як зараз є.
Хай Бог вас береже! І, по заслузі,
Життєві нагороди воздає.
Чудово!Я як учитель Вас розумію, бо ще у першому класі,впевнено заявила, що як виросту, то обов"язково стану учителем;як моя перша вчителька,.. і свого слова дотрималася, щоправда стала учителем математики...
