3
Атмосфера — це все: збудовування пам’яті…
Під час презентації книги Ліни Костенко «Берестечко» сталось таке омолодження лиця мого, що художниця Тетяна Василівна і моя дружина Людмила водночас вигукнули: «Що це? Ти став молодший на тридцять років!» То є атмосфера. Це Бог створив отак. Людині неможливо. Дякуючи Ліні Василівні, це сталось. Не розпізнаючи своєї «гнильці», дехто ще сумніватиметься в тім, хто така Ліна Костенко... чи перебільшую значення її... Менше людей сумніватиметься — потім...
«Я, як для прикладу, плазмовий станок, та мені хочуть «всучить» токарний станок...» (І.Ш.)
* * *
Валерій Шевчук — Христовий
Юрій Шевчук — Христовий
Ігор Шевчук — Христовий
Злі лицедії — хто ви?..
Президенти — масова професія! Хто ви?
Благословлю, Слово, в липневому пеклі!
Як це премило:
мов жити в саду!
Вийшли міста з міст!
Блиски — шурхи на баштах запеклі! —
Орди ідуть!
Орди шурхають — орди ідуть!..
За містом — орди!
Липневі — у серці!
Кров і — знов! До Карпат! До Карпат! —
Духом люблю всіх! Я не серджусь
Башти повзуть — Арарат
Татарин проповз — брат
Дехто проповз — недобрав...
Сонця випили, б’ються —
Краса!
Культура — не революція
світова культура... але б’ються
Але я, Боже, в акурат...
В акурат переварювать брата!
Ура!
Ура!!
03.07.2010
Ніколи не обдурював, не піддавався впливам режимів чи царків нещасних... бояться мене всі (одиниці з вершин відають, чим відрізняється величезний талант від носія генія), я не боюсь нікого, більш того, навіть таланти стоять в нерозумінні, що можуть отримати вибухове звільнення, і духовний смак, і першість імен в Росії, Україні і світі, — вчувши духа і не стараючись втриматись в «кріслі», — у вибуху збудувань цього поета. (Див. паралель: Лк 14.8—10.)
У збудовуючому вибухові Ігоря — втримайтесь, спробуйте!
Малі об’єми ведуть Росію і Україну — це закінчиться в них повним крахом.
Ще в «Триванні заповіту» в 1985 році я говорив, що коли почнуть відводити від правильності шляху, я розповідатиму все своє життя — нехай спробують стати поруч...
Мені тепер благословив Промисел Божий почати про те, що ще на початку означено Коротичевими словами: «Ми всі однакові. Ми всі — схоплюєм. Ви — зовсім інший. Вас би не повинно було бути».
Чуйний поет, дуже освічена людина Віталій Коротич, вчитель мій, промовив це, і інше. І зовсім не він один.
І поетеса Світлана Йовенко у журналі «Вітчизна»: «Ні, Шевчук не такий, як всі: це не той випадок...».
Мати Божа дасть особливе їй благо — за раннє, раніш за всіх розпізнання, культурний «янтрик» в смислі Єжі Гротовського.
Як зрозуміли, ви дочекалися, щоб почути присуд від Бога тим малим об’ємам, які ведуть країни: то слово не від мене. Не маю жодної влади — тільки влада Божа в мені, що не відміняла слів ніколи...
Я маю тільки любов. Не маю ні квартири, ні грошей, ні машини, ні ділянки землі — нічого, не хочу... Не ледачий; просто — роззосереджує. А я — доцентровий; щоб розум не падав на землю.
Бог у мені, і я провідник — жахливий, у неспівмірності і владі Бога. Раніш цього вибрання уникали... чи пробували уникнути. В мене втікання не повинно вийти: дуже люблю Христа і Її, вони знають...
Назвіть хоч одного поета, який би як жереб приміряв майбуття у слові, який би лише в майбутті і творив. (В якіснім значенні... розумієте, сподіваюсь... і водночас — в кількісному, при чому на 25—35 років наперед... ). І духом проникав усі століття!
І все збулось — буква в букву, і дух до Духа! Взяти «Деміурга», наприклад, або «Царя духу»...
Успіння
Чи — зорі з серця нам виймати?
я в зорі — ген
як в полі клен
я вийшов серцем
одягати
Коли уснем
як Божа Мати?
чи так смирен
як в полі клен?
мов серцем
серце цілувати
а зорі ген
а в полі клен
22.08.2009
* * *
як мене почитати правильно
щоб заспівали журавлики
перегорнули б півдня — у півтіні
впала б на серце сторінка
мов непропалена пінка
боюсь що чудотворитиму
23.03.2010
То які в Росії рештки «культурного снобізму»? Никита Струве, помічник і друг о. Олександра Шмемана — чи міг до кінця довіряти Христу, маючи рештки ті? Чи не різав Шмемана такий?
Хіба Тарту заповів і вкоренив рештки снобізму?
Сміливці, звідки несміливість духу? Ще ви — не як слід з Христом!
Чи були ви, жінки, в руках кріпких справжнього чоловіка? — де поезії про кохання? теплота, дрижання, безодні дві? відкритість і відповідь і ніжність-любов? на виріст? підтримка? співквітування? співтворчість? — Радість священникам? Де християнська сім’я? Чи в вас, як в сучасних поетів, «черст-вість серця», як ви кажете?
Як це? Остережливість щодо мислення аналітичного є наслідком СРСР? Наукою доведено? Так все — можна назвати наслідком СРСР...
Фуго, будь!
Сонце — вулиці шумує
Хто нас чує?
Хто нас чує!
Хто в секстаедрах ночує
Хто додекаедри почує
А хто в кубиках кочує
і про що ми —
він не чує…
Що нам з того?
Що нам з того?
Нам якраз підстрибнуть вгору!
Вийнять горе
виллять горе
та й наплакатися Богу!..
Об Славутич б’ють литаври…
Зблиски знають—чують Дочку.
Він Її на правім — в Лавру,
а мене на лівім — в «точку»…
Сонцем вулиці
шумує!
Сонцем вулиці
тушує,
Шин ошуйність, скрип старцює
Т а — із Неба — не сумує!
В нитку — човен —
човен —
в точку.
Малиновість!
тінить холодочок
27.03.2011
Виведення грибка
Православному поету
Тетяні Шороховій
присвячую
1
За огорожею вже жито жатимуть!
З-за вітража —
я гільзи
заходу низатиму!
З-за зерен — хоч
в підвалі
консисторії держатель,
бо
я з держателів!
Вже люблю — клятих.
Більш люблю — не клятих.
Вже можете
по стінах
піділляти...
І провід із електрикою
натягатиму:
я так струну поезії
держатиму,
я — так
струну
поезії —
держатиму! —
що всі
якщо не любите —дрижатимете!!..
За штукатуркою пролазитимете —
ликів шукателі...
2
Як я жив?
А Бог — мене любив!
Бо — молотив.
Як у дворі снопа.
Яко юдея.
Що по-нічно,
що по-денно!
Порахували — скільки
належить з мене?
Яка робота!!
Діє у моїх зернах.
27.03.2011
4
До вічних можна доторкнутись тільки серцем...
Більше учіться цьому, не учіть.
І.Ш.
Все сказано.
Слід доторкатись, й не більш.
Вічна атмосфера — створюється.
Доторками до майбутніх смислів поезій, які є — ще до порогу створення змістоформ і поетичних формотяг.
Вибір є: до вічності ти, чи ти до часу.
Письменник-доходяга — який доходить легко до «мас»!
Любов — найважливіша: «Він любить мене, він все зробить для мене». Хто знає смисл оцього? (Саровський Серафим насправді тут говорить: той для обох нас, і інших, що доторкаються, створюватиме вічність задля Ісуса Христа — в Його любові...). Великі святі моментально пересилають й пе-ресилатимуть творчість, вдячність і славу — Святій Тройці! (на практиці знаю).
І — Богородиці, Матері Божій!
Діє атмосфера. Слава Богу.
Діє?
Я ставив дівчатам в приклад Ліну Костенко (в статті «Ліна Костенко: геній є»): будете такими, як вона, гарними і вірними — буде вам все, а не будете — не будете цільними, не буде нічого в Україні: в с е буде — діра ваша... з глибоко прихованим сатаною.
Отець Іван Рибарук мовить те, що і я, і свідомі тверезі віруючі чоловіки: найважливіше — чистота душ, чистота тіл і взаємин людей.
В мене дружина поетеса і християнка, і в нього дружина поетеса, християнка. Ми проповідуєм чистоту і вірність, знаємо — Кому служимо.
В країнах деяких в Європі заборонено навіть слово це: вірність. І хрестик забороняють носити: заважає. Йде кастрація життєвих основ, неплідність духу, мертва там атмосфера.
Атмосфера — це все: збудовування пам’яті,— добре, якщо збудування у вірі і в любові!
Віра й любов — з рук Христа Ісуса: задля чистоти сім’ї.
Оскільки Дух утверджує правдиві основи буття: в таїнствах Церкви сім’я — найперше; Дух не подає послаблень ні в чому.
Як ви без шлюбу віддалені від Христа — ваші діти гинуть від долі...
Як втечете від Христа, народи кволі, —
Не втечете від своєї долі.
Тільки любов до Христа і Божої Матері подає великі блага, найбільші блага, і нічого неблагого.
Більш до них йдіть і торкайтесь, не до поезій лишень. Пам’ятаю мою мізерність перед світлом Божим...
І — при явленні слави Божої Матері в Михайлівському монастирі Києва.
Так я любив! — єдино хотів побачити Її.
Вона від любові це вчинила; бо двигун і оправдання всіх змислів — любов.
З Гераклітом «темним» — «ще поговориш», співвіднесешся. От ніби християни — тікають.
А святий Миколай не втіка — просто рай; можливо, що інколи я втікаю; він веселий, дотепний, довгорукий, бо літаючий, милосердний, і дух його загартований.
Силу свою батюшка Серафим з Сарова трішки привідкрив мені раніш — і —
я взяв псевдонім «Убогий»... Впокорив.
Вона і любов Її — справжні натхнениці книг: атмосферу без меж — любов’ю створила. Бог безмежний в Ній...
29.07.2011
ID:
876304
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Поетичний маніфест
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 17.05.2020 19:21:58
© дата внесення змiн: 17.05.2020 19:21:58
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
