(творчий дуетний почи́н)
М.: - А можна я до тебе напишу́,
Та запитаю, як у тебе справи?
Чекатиму на відповідь твою,
Коли зберешся словом і думками.
Н.: - Щаслива звістці, подруго, твоїй.
Ми так давно вже розлетілись світом,
Та часто повертаю в пам'ять дні,
Де ще живі батьки і ми ще діти.
М.: - Згадала… матіоли буйноцвіт,
Що полонив мій подих вечорами -
Ця ВІЧНІСТЬ не на хвильку, не на мить,
Цей спогад про невтомні руки мами…
Н.: - Згадай скоринку хліба з часником -
У нiм вкраїнський дух, одвiчна воля,
І ті пісні, які вели гуртом,
Додому повертаючись із поля...
М.: - ...Пиши про все, чим жи́виш власний свiт,
Що в ньому жнеш та чим його всiваєш.
Тобi складаю з кришталю привiт,
Я знаю, ти його не поламаєш.
Н.: - "Погомоніли" й легко стало враз.
Ми хоч далекі, та за духом рідні.
Немов з душі скотилася гора.
Мов побували ми в обіймах ніжних.
М.: -І не важне́, що нам мільйони літ
І не важне́, що досі не знайомі,
В мені́ - в тобі́ запалюємо ґніт
Жаги життя в душі та серця домі...
Марiя Дребiт-Наталiя Хаммоуда
22.01.2021. Португалiя-Iталiя
