Твої думки,
білі, як молоко,
стікають по тілу у склянку,
Ти купуєш мені
Солодкаве вино
І зриваєш для мене кульбабки.
Ти лежиш на печі
І твої цвіркуни
Цокотять про казки і про міфи
А твої слова
Залишають сліди
Як на хвилях коралові рифи.
Я люблю шоколад
І гуляти вночі
І, можливо, шукаю пригоди.
А ти любиш дівчат
І весь той шоколад
Не куштуєш – купуєш з вигоди.
Я дивлюся на піч,
Ти шукаєш на ніч,
Горобцям попід дахом аж смішно.
З тих жовтеньких кульбаб,
Як я їм шоколад
І як погляд тримаєм безгрішно.
загадковий вірш
