* * *
Преподобному Антонію,
наставнику з Ближніх печер,
з радістю присвячується
Так думаю, що я
(чи аз) —
духовний м’яз
й любов-життя качаю
з малобуття
у спів Життя
далі вже направляючі із веж
справді Антоній — із
Ближніх печер —
веселе Пульсуюче сонце!
це видно —
й мене
доставляти любов
всім всім всім
напоумив він теж!!
Не правові поля качаєш
і не свої права качаєш
любов качаєш — життя вінчаєш...
розумію з осликом:
на любові життя, відчайне!!
Чи Бог від нерозумних ховає
чи Богоматір долонями червоними
вуха й слух затуляє?
були запитання?
Зробишся серцем — лиш усміхаєшся...
12.06.2021,
Київ
