Каже якось мама доньці:
-Слухай, Алло, моє сонце,
хоч за чукчу, за естонця,
лиш за Женю не виходь-
в окулярах, шкутильгає
і, до того ж, шепеляє,
сирота, грошей не має.
Ох, почуй мене Господь.
Але чує таке мати:
-Хай він буде небагатий,
некрасивий і без хати,
але буде тільки мій.
-Не за те я мовлю, Алло,
пережив Євген чимало,
доля й так вже наказала,
досить з нього, зрозумій.
12.09.2021р
Мама Женю пожаліла,
