Душу кліщами рвали надміру.
І здавалось не вирвусь з петлі.
Та відкинув тривоги зневіру.
З мого Роду… були вчителі.
Там де предків безмежжя портали,
Де у вічність проторений шлях.
Мою долю в зірках визначали,
Написали Боги в небесах.
За пройдешні життя попередні,
За вкарбований кармою гріх.
За хороші діяння й ганебні,
Особливі і зібрані з крихт.
Піднімало мене, покрутило,
Часом бурі були неземні.
Дали ж Боги терпіння і силу,
Певно їх користав уповні.
Ворогам не продав чисту душу,
За Украйну… і згину в бою.
Зберегти для нащадків бо мушу,
Рідну Мову... і Віру свою!
