Холодна ніч і теплий день,
Вже осінь літом не назветься.
Минають дні – літа мої,
І юність в серце не вернеться.
Цей тихий сон на склі вікон,
В нічному небі зірка тліє.
Минають роки – це не сон,
життя пройде… Аж серце мліє.
Закрався жаль, мов чорна шаль,
Торкнувся серденька щемливим болем.
Життя, на жаль, як та вуаль,
як літо бабине летить над полем.
Чудово! 
