Тільки не дивись на мене так, ніби не хочеш весь час поряд бути
Твій, до цього ще чужий смак став мені таким ріднім й водночас грубим
Та сприйняття цього разу змушує до крові з ясен стискати зуби
Відповідь очевидно негативна, але навіть її від тебе мені не почути
Льодяною ковдрою накриває кожен зимовий і літній вечір
Відраза зводить вилиці та руки тягнуться спотворити своє обличчя
Прошу, не будь зі мною так, ніби не хочеш дивитись у вічі
Та твій, вже рідний смак, з кожним разом стає більш доречним
Намагайся мовчати і далі, все одно гірше не стане,
Я буду ковтати останнє повітря, мов риба, яку ти на суші тримаєш
Подивись на мене так, що тобі не байдуже, наче
Твій смак розійдéться по тілу повільно... Кудись мене тягне..?
Було холодно, а потім так тепло, кудись раптово все зникло
Розмитими кроками йдуть ноги, за ними повільно сунеться тіло
Тільки не дивись на мене так, ніби я зробив останні вдох і видих
Твій смак, такий рідний, назавжди зі мною лишився...
