На старих протертих диванах,
Серед розпачу і війни,
Весь розчавлений, весь у ранах,
Помирав один, бачив сни
Про поля і про вранішні роси,
Про жінок і дівчат, про дітей,
Про розплетені вугільні коси
І про звільнення всіх областей...
На старих протертих диванах
Пахне пилом і трохи котом,
В телефонах, нотатках і планах
Було дуже багато. Кротом
Або яструбом, може дельфіном,
Може подихом вітру, дощем,
Я покину, звичайно покину
Світ прозорих і сірих тем...
На старих протертих диванах
Побували тіла, трохи душ
В невідомих і звичних всім станах.
На диванах просипалась туш,
Що стікала сльозами прощання,
Що лилася оргазмами, вкрай,
Без поваги і без кохання,
Пекло знов окуповує рай...
На старих протертих диванах
Трохи сумно, потворно і зле,
Бути б десь у Марокко чи в Каннах,
Десь, де смертю не тхне, не несе,
Не звучить так тужливо сирена,
Не вмирають щодня від ракет.
Біля сховища кава щоденна
І щоденні мільйон сигарет...
На старих протертих диванах
Ні душі. Лиш бур'ян проростає.
Світло вимкнуте, пусто в екранах,
Старі гойдалки вітер хитає.
