Ти давно моє минуле... Дуже давнє.
Термін давності вже перевершив лік.
Уже й не згадую як бачились в останнє,
Бо вже минає двадцять шостий рік.
А ось тепер чомусь згадалося колишнє...
І захотілось написати спогад з рим.
Бо якось так усе з тобою вийшло...
Й для розставання ти чомусь шукав причин.
Причини віднайшлись, сплелись у косу
І нею, як ціпком, життя шмагав.
Не залишив ні шансів, ні покосів...
Усе розніс і з вітром розігнав.
І ось вже так пройшло багато років...
Чи може й не багато... Не збагну...
У кожного були свої уроки...
І цим рокам ми знаємо ціну.
А це були безцінні, пізнавальні роки...
Де додавались досвід, сила й навіть гарт,
Але свої ти прогуляв уроки -
На нуль помножив ще й записав в квадрат.
6.06.24
