Чарівний чай у чашці вичахає
Чомусь так тягне ворожити на чаїнках
Ось місяць у лимоннім сяйві виринає
Ні, принце, не пірнай у вирій, зачекай годинку!
Цілющу панацею приготуй і пророкуй натхнення
Льодинки розтопити, що всередині ще й досі
Хіба це чогось коштує, щоб потопить будення,
Для себе мало так не кожен просить.
Розчиниться на підвіконні у повітрі
Його життя як дим, не буде пахнути завжди
І багряно-оксамитною ваніллю там глибини вкриті
Від подиху байдужого бальзам свій стережи
І як рядочок за рядочком, по ковточку
Упродовж всім роздари
Бо м’якоть від зів’ялого плода вже не буває
Заварка-наче попіл від колись живих рослин,
Але на пам’ять мандрам нагадає -
На ріднім дворі духмяніє десь жасмин..
