Чарівний чай у чашці вичахає
Чомусь так тягне ворожити на чаїнках
Ось місяць у лимоннім сяйві виринає
Не пирнай у вирій,принце,зачекай годинку,
Цілющу панацею приготуй і пророкуй натхнення
Льодинки розтопити,що всередини ще й досі
Хіба це чогось коштує,щоб потопить будення,
Для себе мало так не кожен просить
Розчиниться на підвіконні у повітрі
Його життя як дим,не буде пахнути завжди
І бархату багряною ваниллю десь глибини вкриті
Від подиху байдужого бальзам свій стережи
І як рядочок за рядочком,по ковточку
Упродовж всім роздари
Бо м*якоть від зів*ялого плода вже не буває
Заварка-наче попіл від колись живих рослин,
Але на пам*ять мандрам нагадає-
На ріднім дворі духмяніє десь жасмин..
