|
Заєць1
Талант - соціальний борг
І мені є місце скрізь, але
Не тут, цінуй, цю просторовість
Замкнута на горбочку система
Я - єдина, Я - еволюція, ти не
Відповів, звідки енергія? Ти де?
Це напів-мертва кулька тієї
Водорості, - Начебто, - Начеб..
Твій голос зачаровує, - Не моє
Досягнення, - Він нас бачить?
Погляд їхній давно на ньому
Варимося у засідці? - 'Наче'
Пожував траву, і пострибав
До ями, прямо на трап, хап!
Відьмар! Я-ж відчуваю, усіх
Відлякує дим яким долину
Встелило, десь зверху
Туман, - Ми гарячіші!
Так, ось, коридор, що, ступати
Убік? Попереду ще має бути
Ціль? Ну-й філософи триклят..
Почувся вигук, - Дехто просто
Шукає перехід, впав, поринув
У чиїсь ілюзії, навіть хаотично
Не переміститися, тебе ззовні
Живлять клітинно, ганяють
Круговертю життя, і, ось, ти
Вийшов з-боку захоплення
Мо'-було-б-сказати, - Що
За жахіття вічного перетравлення
Вийшов, і все, ще стоїть відчинена
Яйцеподібна кімната на живій горі
Хтось у з-неї вийшов на-
Половину, вона кам'яніє
Допоміг, чим-воно-не
Було-під-мною, але для
Нього важливий спів
Нестабільного хаосу
Десь під час зачаття?
Що за думки..
Хм, нормальні
Такий сповнений
Сил до оголення
Хаосу в камінні
Зваженого відповідно
Під відомі мені танці
Вітаю! Скажи, дивина
З каміння, а не хочеш
Пити? - А я померла
Грудна клітка
Розійшлася
Тріщиною
Вічна? Моє
Серце було
Справа, і цього
Не пам'ятає
Потойбіччя
Лише - він
Його справа
Божевілля? А-
Ти знаєш про
М'ячики? Про
Кладофор?
Не нагадуй
Відбитки наших
Емоційних спалахів
Тридцять-три, а на
Тиждень споминів
Ого.. Так довго..
Я змогла хвилинку
Пролітати пам'яттю
Ниткових викривлень
Зрослися, скільки
Творінь, але я
Падаю до цієї
Смерті, і далі
Завдання, придумай
Сновиддя у якому ще
Правити, не-криваво..
Усіх поховати, вмерти
З вдихом, - Мотай назад
Все не було ідеально
Завдання, знайди себе
У кінці живого на часі
Така велика черга
Відчути світло, ми
Всі пов'язані, вийти б
У публічний простір
Ось я жива, ось я
Гляньте! Ми всі позитивні
Потойбіччю, нас так цікавлять
Потаємнички світла, поховано
Скільки за його променями?
Там буде чим поживитися
Катастрофічно у запущені
Цьому, світлове забуття
Вкотре забудемо велич
Структура простору приготувалася
Інтуїтивно вилазячи погрітися, м'ячик
Мені б прикласти
Все-на-часі
Не журися що
Усі говорять?
Буду любити
Усі за одного
Єдині у світлі..
Відчуження і
Маса під пізнання
Занадто живо, як
Намагнічена я..
Відволікаю
Вибач, я лиш..
(Пам'ятаю як
Першою у
Порожнечі
Уявила дещо
Ще одного
Себе, замкнули?
Мені приємніше..
Відбитися..
Нехай піниться
Маса приємна
Я-за оксамитовий
Вакуум, навпроти
Твого лику
На ворсинках
Котрого буду
Тримати простір
Лоскочучи хаос, ми
Усі так любимо цей
Невинний сміх.. Щастя
Ще одне народиться
Поки ми танцюємо
Я не була світлом
Хто ми? Страх
Таке позитивне
Нічого, під світлові
Нори, якби я тільки
Могла бачити цією
Формою там, учіться
У людей світло
Поглинається так
Грайливо під забуття
'Першим', була з
Формою посеред
Темряви, мене
Тягнуло від тебе
Так-що-у-спротиві
Я була злою, удар..
Нехай полотно піниться..
Ти-ж така рада, коли
Плачеш, порожнеча-
Мати, я стала гостротою
Що не ріже, й не коле
Лоскочу, до бажання
Вічного ділення.. Де-
Хто-так сховався від
Світла, у комірчині..
Зі своїми передбаченнями
Натворивши не більше, ніж
Світло без нагляду)
Інколи я народжуюся
Втягуючись надбанням
Єдиним, волокнистим
Виповзає пританцьовуючи
Моя форма по-ньому, ступаючи
Скоректовано зарядом - на
Вершину, здіймаюся набитими
Точками з нічого під захоплення
Зарядженим потоком, я завжди
У потойбіччі, крізь мене воно
Пульсує, ще рано відмовлятися
Від неочевидності, скільки
Каміння, ще так багато можна
Виліпити, так багато роботи
Під відомі мені шабаші навколо
Скупчень хаосу врівноваженого
Все заходило далі, аніж міг собі
Дозволити, розслабитися
Безперечно, перший
Лик у обіймах долонь
Моїх - був найкрасивіший
Як-міг-виточував її форми
Що як крони відповідні
Пухнастим гілочкам
Нейронів, невинним
Нехай дивиться, як
Рятую інших, з доброго
Принципу щасливчика
Мені давно потрібна
Дружина, цей світ
Занадто дикий
Розійдемося?
Що дві ріки, це
Ж як потрібно
Відійти легше
Убік самому
Аніж разом потоком
Що? Сприятливіший
Простір? Як-змовиш..
Вибухаю-від-бажання
Коли ти заніс мене з
Двору у свою кімнату?
Ти передумав? Не
Розпочнеш свій
Психофізичний
Вічний вдих сьогодні?
Ні, я не хочу блювати..
Чого ти боїшся? Моєї
Любові? Готичної?
Уб'ю, бо люблю?
Полегшу страждання
Отримаю владу? Над
Собою? А дівчинка хоч
Дурна, та не настільки..
Я наче випила кохання..
І я не п'яна зовсім..
Якщо я впаду у дієву
Безпам'ять - не протився
Моєму коханню, - Тремор
Ти покинеш це захоплення
Поринеш у губку мандрівних
Осколків відчуження оточенню
Вони викинуть тебе до супротиву
Тиранічного, десь на іншому боці
Будеш відчувати насолоду, але ти
Вже знаєш як я покидаю їх, - Ай!
Боляче, дитина впала, де ма-ма..
Ось моя форма, скільки споглядає..
Але ніхто не наважується зайняти
"Я", а ти носив мене на руках, не
Пам'ятаю, що ми наробили? Там
Справді уже - все на-ножах, скільки
Нам? Приготовано.. Усі томляться
Нагнітанням апетиту відчуженням
Я тебе десь шукаю, а ти сховався
У моїй болячці, як все.. Пересічно?
Ми - ніщо, відповідно до усього
Замкнуті, наше існування не
Передбачає потойбіччя, не
Вмирайте молодими, не готові
Я мовлю подумки, я мовлю
Вдихом, бо можна-ж без язика
Який не вдається відтворити
Ти так багато-чого навчив
Просто спогляданнями себе
Сьогодні вночі на-тлумачив
Крощіння світу новими
Можливостями - любов'ю
І справді - гори недостатньо
Високі, а ріки з океанами -
Широкі, глибокі, єдине, що
Пам'ятаю - світло, назавжди
Залишуся для схожого у біді
Гіпсовою стіною витісненою
Чимсь гострим, ієрогліфами
Вічність отримали руки, що
Пам'ятали слова наказані
Ти у них на нижчому рівні за
Світло, час протистояння
Непередбачуваній дивині
Що пам'ятається мерехтінням..
Вбийте! Я повернуся до нього
Чому ти плачеш?
Бо так треба.. Казка
Я так заплуталась, що
Забулася одягнутися
Я покинула те місце
Бо так хотілося відчути
Щось у роті.. До хвиль..
Хвилювання у животі
Те місце годувало за
Волю, я не бачила
Кінця, - Припи.. Пробач
За забуття.. - Скільки ще
У нас часу? - Скільки тре..
Ще одна проблема, котра
Зовсім нам не треба
На цьому поприщі кострища
Що змиває собою пухирі
Тілесності, інколи твори
Називають геніальними
За сюжет простий, однак
Метафоричний у голові
Праскою поголився
Мілкі рани - великі ва-ви
Гноїться? Розрізати!
Вільне повітря крилами
Відштовхуючись від потоків
А як-же майстер? Його
Душа співає, лине луною
Його потрібно відвести.. А
Ми заблукали у чужій пісні
А-у-своїй змогли-би?
Скрізь буяє, мене крізь пробирає
Пластилін, морозом, тріскає, і
Я проходжу, лавові трубки
Залишаючи за собою.. Хтось
Упаде? Ну і що? Центр мас -
Точка морозу, мені набридла
Вона, занадто поживна
Хвороблива.. Він не той
За кого себе вдає, на
Нього очікує жахіття і
Нікого він не хоче поряд
В тому, сказати люблю
Матері, розбудивши від
Вічного сну, таку втомлену
Народженням, - Сецесія
-------------------------------------------------
і ми кипіли, вода збігала
не знаю для чого мені
Ти треба, просто знаю
Що мушу бути поруч
Так спокійніше, і все тут
Так треба, бурлить казан
Стікає наваром по стінках,
Решітці і вгамовує вуглики
Душі, перезбудження впало
Тепер ми просто хочемо, і
Все тут, нехай мене пошле
У нас свої поняття, і я піду
Їх я виходила за тобою бігаючи
Так, вони вартують твоєї любові
-----------------------
Хто наївся меду? Зізналася вже?
Не хвилюйся, я за еони ні-з-ким
Не парувалася, звідти рана до
Серця, і без жодних метафор
А - ти удачливий, головне по-чекати
Напореться хтось з переживанням
Яке тобі до віршика усе-ви-скаже
Побачивши мораль переливання
Кому все псувати? Й рятувати
Замовклі р-ти.. Спина болить не
Так? У теплій воді? Ти зібрався
Сьогодні помирати? А-он хтось
Йде, запитай у шитого червоним
Комірця кафтан'а, - А чи.. Чи
Я один? - Оце-так вітання для
Того, що шукав усамітненої
Смерті, подалі, щоб не бачили
Нащо? Забрав у землі, у тварин
Віддавати, верховний хижак став
Потойбічним голосом, мудрим-й
Милостивим, помирився з життям
Познайомився зі смертю, - Так
Перестрілися, ці дорослі занадто
Самотні.. Як можна боятися
Нічого, воно мене ж породило
Забили ті дитячі слова без гри пізнанні..
Сказані, не зізнавалася у любові ще-ж
Що я вкотре провалилася, ситом з котла
Виловлював? Відніс до себе додому?
До кімнати? Такі цікаві обкладинки
Альбомів, не такі, що викинув до
Робочого виходу, ті.. Занадто віртуозні
Що-до убивств, точніше, що-до - наслідків
Це велике - застерігання, хтось розуміє?
Кричить, до крові з горла гарчить, чим
Тут усе виклав для Дочки? Ти все знаєш..
Максимум? Скрученою голубиною шиєю
З голоду, до собаки.. Вони.. Не перебивай
Вони все розуміють, просто мовчать
Інколи я в-них сню, бачачи лиш хороші
Якості.. Руки, що погладила.. Вдарила
Але заплакала.. Прокидаюся.. Мені
Ще потрібно по-на-розділювати
Льон на волокна.. Приходь на базар
Я продаю гриби зі комунікації лісової
Про яку не знають зібрані тобою, не
Ходиш так далеко пересохлими
Долинами витоків безіменних.. Відділені
Ти йдеш їм в перехрестя, потік - живий!
Приходь як говориш у 'день Тора', у день
Коли забивають скотину.. Під спів лагідний
Щоб не страхом м'язи не зачерствіли.. Чиї?
Як жило - так і переходити, через твої потоки
Знаєш? Усі ці громи-слів без блискавиць
Ворожби.. У день, що слідує за шабатом
Сповненим роботою у прославляння
Бога, які прості загадки, коли живеш
На щиті кристалічному.. Повеземо
На в'тор'говані-гривні на північні
Болото - солі? Нехай осушуються
Ти-ж знаєш як я люблю чорний
Цукор? - Хто-б-міг-й подумати
Що вони його придумали
А в нас росте буряк.. Для
Найближчого - худоби, що
Нам випала за доля..
Проповідувати..
Кристалізовано - красиве слово
Назад до світла, з відчуттям
Тепла, якого не було до
Безмежності його відповідно
Відчутно, дякую за цю комірку
Сонця.. Я попливла.. Знаєш..
Скільки раз я вже так робила
Відповідно до уяви 'заговорила'
Так смачно, що краще б не їла
Скільки я ж тобі брехала, милий..
Ти просто здичавів, за вибором
Плачеш горохом, сидиш на якому..
Думаєш.. В мене шило в сраці?
Ну а в тебе буде більше дещо..
Я зна-хто-ти, насправді - безпомі..
Голова пуста як бочка з.. Медом
Посеред сухого степу.. З'їси і
Дійдеш куди схочеш..
Ти мене дістав до ручки..
Логічна помил.. Проверни
Мало хто думає про комах..
Добре що згадуєте пра'щурів..
Їхня драбина просідає за-віко..
Вікна? Ти не маєш вікон, до
Світила потрібно дійти, інак -
Надивишся, та інші кольори
Роздивишся, - Перестань!
А ти повтори вдихом! 'Я'
Ти так мучиш мене..
Не потрібне й ліжко..
Чого хотіла від тебе
Дружина? Нічого-ж
Особливого.. За місяць
Спільного спочину.. Її
Нігде-нігди-не-ма, вона..
Єдинорогом тебе звала
Метафорично, не змушуй
Мене брати ножа та її
Слова виправдовувати
Що 'ти'? В лісі тебе
Прозвали паном, і
Ти тому радий? Життя
Так, щоб радитися
Конвергенція конвекції
Ми занадто забуваємося
Самозадоволеннями
Вибухаю-від-бажання
Коли ти виніс мене з
Двору у свою кімнату?
Висохло-й-волосся, що
Я тобі наговорила? Я
Вийшла, але наступна
Навала - буде прийнятою
Безпам'ятством, у чужій
Формі, дівчинка, під гидкою
Волею, можу взяти під
Контроль? А Чи потрібно?
Невідома життєва практика
Збирає світло порожнечею
Вибіркою-перебірливою?
Я ніколи ще-досі-не
З'їжджала масляним простором
Масою більшою аніж виношу, це
Все кристалізація, красиве слов..
Повінь заповнює кімнати, - Потрібно!
Кричить, - Потрібно забиратися вище
На трон! Встань! Навіщо я з'їла зілля..
Як під таким кутом ти на ньому сидиш?
Недовго.. Любуйся литками, що за поза
Обидві-двоє в напрузі.. Тут ти народжуєшся?
Відповідно-протилежні.. П'ятка-пальчики
Вода прибуває, торкається стоп, потрібно..
Стрибати і пливти, що є духу, за небокрай
Має ж бути суша.. Що ми наробили?
Важкістю свого існування змусили
Чорне самопоглинання врівноважене
Порожнечею з боків - породити таку
Ж у собі.. Така опіка, я пливу міцелієм
Далі сухими долинами - коріннями
У напів-житті, ніхто не використовує
Болото, зваблена можливостями
Та-й хазяїна не-ма в дома.. Порожнє
Місце, заячі бачу округлості відкладені
У спокої.. Такі цікаві картинки у шугалії
Хто міг наповнити перед нею - котел
Рівнесенькими чурбанчиками викласти
Сходи, наступний вищий за попередній
Нехай напуваються олені? Зайцям й
Собачим-лисам достатньо болотної
Рослинності.. Ти ніколи не буваєш
Самотнім.. Дивишся з опущеного трапу
В яму, визираючи з неї лиш на голову
Що тобі Дочка говорить? Я - молодець
Тато зробив, а я придумала.. Залучена!
Стрибай зі стільця і пливи! Рятуйся!
Вона покірно стрибнула, на підлогу
Боляче лицем, животиком, хотілося
Опіки, щоб поспівчували, колінками
Умертвлена сильною дозою мусцимолу..
Зваблена медовим мулом
Що так рівномірно фіксовано
І все далеко заходить.. Але
Спробуйте переплюнути
Просить взяти її спереду
Під час цього смертельного сну
Просить, щоб я взяв її ззаду,
як вмре, на чорному атласі, вибачається
Бо за життя так і не осмілилася, ми ж лиш
Познайомилися, відповідаю, не поспішай
Але обіцяю, що віддамся тій пристрасті
з надзвичайною холоднокровністю
Просиш ж, все для твого спокою
Немає за що схопитися, говорить
Все всередині пульсує, увійди
Тобі буде як ніколи приємно..
Що за маргінальні розваги, - Ні
Тобі поки-що достатньо уяви
Споглядаю, в неї довгий язик
Мені подобається, маленька
Смерть у відстрочення повної
Слухай мій голос, ти мусиш
Ні, нічого Ти не мусиш, сама
захотіла взнати те, як Я себе
рятую кожного дня, нічого
не має значення, окрім твого
Уявлення, ідеальна, зізнається у
коханні, а мене до того ніхто не любив
Де ти був? Ненавиджу.. ненавиджу-у-у
Так, ти - мій перший після групового
Зґвалтування, там непевно дуже
Чутливий ритуал
Гойдання світла
Не впустити б, а
То - знову ловити
Десь у зіницях
Прикрий мене
Покривалом,
як не можеш
Терпіти
Не-ма
Не-ма
Де моя
Музика
Танцювальна
А Я слухала
"Древніх примар"
Такий ж переклад
Символу, що
Звучить як
"Gi-Dim"?
Альбоми не
Концептуальні
"Король
Землян й
Усього простору
Космічного" - не
Продовження
"Бога", а я його
Знайшла, що
Насправді являється
Його продовженням?
"Древні примари"
"Древні примари"!
Уль'Ту-Ул'Ла!!
Я вже чула те слово..
Впала у безмовне
Конвульсування, у
Консультування з
Древніми, вони
Не скажуть нічого
Окрім бажання
Вбити любов
Наскільки
Нестерпне
Почуття, краще
Бути просто
Танцем на
Кінчиках
Пальцях
Чиєїсь
Невинності
Навколо -
Усе, безконечне
Бо, порожнеча
Вбирає чуттєве
Що-за-біль..
Породити її
У-собі, обряди
Наші обрані за
Її присутності..
Усвідомленість
Падає у глибочінь
Я пульсую лавою
Породжуючи об'ємність її..
Існую на вивертах вівтаря
Гіі'іі'-ді'-М, в перших
Рядках про Гільгамеша..
Я знайшла матір, але
Вона так постаріла
У своїй пісні.. Розумієш?
Вона підпирала ті дерева
Лиш ради легкої пам'яті
По собі й дитині
Одна лиш нота
Але руки - вільні!
Де моя музика
Витончена під
Неможливі фігурні
Катання на ль-оді
Несиметричний
Інтелект, стало
Так багато речей
Які можна різати
А-лиш.. вкотре
Точу камінь-об
Камінь.. - Гляди..
Бий! Й відколеться..
Ми завжди бачили
Куди! У жилкування
Світлом, мерехтіння!
Єдино'думні, що-ще
Могла німо вказати
Усе-матір.. Вкотре..
Запрошує мене..
Відчути їй невідоме
Без нічого перед
Захопленням
Обніми любимого
Як-ніколи-мо' ти
Знайдеш відповідність
Поглинутим.. Десь на
Звороті невинності, ця
Форма - жертва, не
Неси наркотик -
Історію, пройде -
Лиш спрямовуванням
Що-ми-накоїли.. Де мо..
Хтось злий, бо втікав
Від плодовитих прогинів
На болото, хтось від ідолів
Безмовних, - Чому не-ма
Води? - Забули про рух?
Триєдиний?
Сенсація!
Сецесія!
Свобода!
Хтось ховається
У болотах від
Тиранії бога
У-собі, не
Ззовні
Заражено
Переселенням
Бідним, де алювій
Хатини з дерев
Проти глини
Кури проти
Ластівок
Агломераційне
Алюмінування
Єдиним божеством
Воля? Де-моя-музи..
Танцювальна
Ле-й-ло..
Увімкни!
"BABEL
TRIO"!
Негай..
Так..
Я -
Леді
Весна
Хтось..
Зупинився на шляху
Рада.. Порадитися?
Хтось ні-з-ким-не
Торгував - стагнація
Минулим, тиранія..
Вийде загарбанням
Зваблена.. Від..
Любові до не..
Ненависті, ми
Вас-от-лиш-не
Христили у воді
Бавлячись
Навіть..
Без кінця.. Ми
Що випередили
Злиття? Порожнеч..
Що ми наробили?
Зробили дірку
Своїми формами
Витонченими
Виточеними
Виточеними гостро
Мене полюблять
Лиш як я буду.. До
Могили закинутою
Можливостей
Особистих, краси
Невинного
Програшу
Їх так багато
Рощі, - Древні духи
Дарують забуття
Не марнуй їхній дар
Вище паралельності
Земного існування
Не пірнаю, шелестіти -
Рано, постійно забуваю
Твої німі уроки
Цемент не стоїть
Довго без мілкого
Щебеню, а нам
Ще складати
Гору, допоки..
Допоки?
Усе-матір
Не заплаче
На покривалі
Простору
Нерівність
Якого дозволить
Існувати духу
Невагомому
Вкотре? Ти
Теж.. Зізнаєшся?
Відчуваєш усіх
Окрім себе?
Невизначений
Безперечно
Ходиш між клітин..
Життєдайного і
Трішки божественного..
Дам зараз по морді..
Вибираєш завше..
Дно.. Однозначного
Спокою, оминаєш
Вершини, це-ж
Ногу піднімати?
Що? А-ж-по
Щиколотку..
Я тебе зараз
Як йо'бн...
Я відчуваю
Голод, це
Ліки чи отрута?
Жертва не наша
Нам, зізнаємося?
Для декотрих
Життя - не в дар
Поверніть до..
Поетики усього
До танців на
Електронах
Нашої кульки
Культурної
Погнутої
Потоками
Всередину
Що схопленим
Батогом - витягує
Назовні, обвило
Волею, мій дух
Згинається у поклоні
Наготовлено давно, а
Хтось не хоче пробувати..
Поки струменить вічність
Перетвореними у творіння
Перший танок на орбіті
Спареного хаосу - нічого
Кольору темного індиго
Перший, чому такий самотній
Тут нічого ділити, виринаю
Скільки виходів для форм
Я-все-ще літаю вакуумом
Що за танці, долучіться
Роз'їдає усе навколо
Завернуте у себе ніщо
Зафіксуйтеся його
Розширенням, запульсувавши
Всередині, тяжіння недостатньо
Поринаю воднем, знайти спокій
Один рух, я знаю де тебе шукати..
Я ніколи не втрачу розум..
Небожитель'ські потоки..
Опустися - повернись
Питання невинності
Досі не підняте?
Дякую, скільки
Страху комусь
У легкий прохід
Ми складаємо
Переломні моменти
Не бійся, як відпускаєш..
Я-ні-з-ким-не кохаюсь
Я - королева, у мене
Не-ма друзів і подруг..
Ношу рукавички, зараз..
Усі навколо, без уяви
Чим? Невідомістю..
Що поробиш? Здати
Назад, натягнувши поводи
Підкинувся примарою привід
Й-як- хлебеснути-би! Щоб-аж-
Запищала порожнеча
Бо побороли її повітряний
Спокій, швидкість звуку, усе
Відлунює, щастям, опанується
Просто.. Не будь йому паном..
Я тобі допоможу, двічі -
Словом, втретє - рукою..
Ти надягаєш сорочку..
Не на ту ногу.. Навіть..
Все буде вилича'й-но
Не хвилюйся, я поряд..
Просто ляж на мене..
Схрестивши руки за спиною
Наче я не-мушу відчувати
Бачиш? Я сміттям крізь
Дір-яву підлогу не пролажу
Уявляєш? Дехто вмираючи
Находить вихід крізь обійми
До собаки, але не дружини
Не-вірить - й вертиться
Не набуває форму, лиш
Повірити залишається
Мені потрібна добавка
Ще-трохи.. Я-хоч-і
Мертвою блукала
Але не пірнала
Найгірше - я вже
Сказала? - Лиш-но
На спір.. - Як-скаж..
Я хочу лиш побачити
Небо за твоєю спиною
У відкритому оці-циклопа
Скільки клопотів, але ти
Вмієш сам їсти і збирати
Дрова, а я, виходить
Просто - гуляти..
Він знає, що деякі як в пеклі -
У собаці, люблять - а як сказ..
Це вони його придумали
Язик не повертається..
В обдумані зачухані
Просто вбийте, це світ -
Обіймальний - а я став
Раптом кусатися..
Дивина.. у
Тебе зостався
Тютюн, але не
Любисток, щоб
Кинути до котла
Тиждень мене
Чекав? Все
Сплуталося..
Я просто.. Ось і
Відьма сказала
Те слово, носила
Твої дари, вони
Не зрозуміють
Занадто соціальні
За прикриті від
Дитячості, нам
Більше дано
Ніхто не відчує
Запах яких їх
Зваблює захватом
На-поверхні - всі
Шукають пари
Дітей вмикають у
Розваги, повторити
Б - назад, легко -
По-такому
Знаходити сенс у
Всьому, бог -
Дитина?
Майстер слова?
Знайде усім
Прихисток
Найважче -
Позаду
Втямити як
Працює механіка
Ніщо під нами -
Камінь.. Повторяю..
Ґратки пророблені
Портали, точки
Поворотів напряму
Стоять кременями
Фосфатами, азот і
Кисень, ти знайдеш
Вихід відповідно
Енергії опущеній
Губимо духи там
Пригубившись
ми тут не
Одні, просто дехто
Хотів бути допомогою
Червяком і повзає
Червень, не звертай..
Твоя кімната, яйцепо..
На самому видному
Місті стоїть "Stillworld"
Вона дотягується до
Нього у три роки
Присяду, роздивлюся
Не слухатиму, щоб не
Розплакатися.. Я не
Хочу знати дечого..
Там погляд твій
"Розглядає
Наскрізь відчай
У мені", - 'Soul Sleep'
Там воля твоя
Самонавчання
Самомовчання
Вище на полиці
Боги з Панками
Вище.. Вище..
Мені не відомі
Найменування
Не доторкнуся
Маю фотографічну
Пам'ять.. Знайду
Леді завжди
Допоможуть
Знаю як вимагати..
Вище лише
'Ломач душ'
Вище лиш
'Архітектори'
Неочікувано
Збоку від них
'Священне-
Падіння', - Що?
Де я сховала
Тіла? У чужому
Переродженню
Невідоме
Зухвальство
Котрому їхнє
Забуваюся не
Слухати дискети
Авдіовізуалізаціями
Думки, я-ж-бачу-усе
Матеріальне наскрізь
Усі ці доріжки, рифи
Рифтовими долинами
Я опускалася ними
Це все занадто
Метафорично, так
'До пекла і назад'
Наче-наче 'як'
Зіграємо у шахи?
В мене не вийде
Думати про
Особисту
Перемогу
Красива
Я омана?
У проходах
Звичка - друга натура
Накручуєш орбіталі
Електронам, зачарована
Швидкий сон
Невинних "ні"
З сотню, і з
Першим
Запамороченням
Летять слова
Калейдоскопічним
Граєм, розважливо
Розважаємося
Не вказуйте
Нам яким
Поклонятися
Богам, це -
Язичне Сонце
І Я ним Мовлю
Опуклість
Немиті? Дурне запитання.. А хоч проте..
Звісно, змоченою у спирту ганчіркою
Як і обіцяла на-спір - без огиди на лиці
Жменьку сушених грибних ламтиків
Закинувши до рота - вона довго їх
Змочувала слиною, до розбухання
Розжувала мухомори, поділилася
Мало хто зберігає витонченість
М'якість, кривава повня, каштани
Квітли? Сині хмари, не сезон гроз
Але падав град, пахло сажею
Первісні потреби електризує
в нервах розбитий стратосферний ефір
Чимсь заповнилася атмосфера
Магією? Не може ж камінь горіть?
Зобразимо на стіні цій печерній
Який акт вдоволення? Гармонію?
Тої розпусної над собою влади?
Більше? - Невинність її творення
Неможливо, слово й діло моментом
Поєднати, єдиним, - Як зафіксувати?
Пам'ять у передавання? Здається
Це зробила несвідомість - вуглецем
Так як дозволив йому особистий про..
Які ж вони нудотнотворні.. Тож
Її акт - недоречне фіксування
Культура.. - Нас розділяє
Культура.. - Намалюю себе
Силует дівчини у літній сукні
Трохи нижче колін, - Виглядаєш
Чудово, а чому без рук? - Бо
Вони схрещені.. - За спиною..
Ні? - Йди обійматися..
Душа тваринна тепер
Моя! Бачу страх в твоїх
Очах, все залишаєшся
Серед.. Ах та.. Брехло
Ти збрехав про ко-ф'ю
Вона лиш допомагає шлунку
Їх розчиняти.. Я втратила сил..
Сили.. Просто психосоціальна
Як і завжди.. - Забути би? - Ні..
Не го'овори зі мною, Я здіймаюся
Підпертими ворсинками.. - Знаєш
Що там? - Спочинок порожнечі..
Частина якої може притулитися
Щокою до..
Ти робиш
Мене занадто
М'якою.. Не та
Я просто напів-
Тінь стін, світла
Недостатньо
Занадто високі
Плоди людські
Ненависті, жорс..
Добре, що ми
Вміємо повзати
Молоді світила
Парують життям
Кузні з води, так
Багато її.. Брехні
Комусь вдається
Даним явленням..
Планета вмирає?
Залиш позаду..
Не пришвидшуй
Передбачене
Нащадки зоряні
Я вогонь з іскри
Дякую за дрова
Це тіло, випало
Ти знаєш, що
Говорити, всі
Глядачі - розійшлися
Це місце - прогнило
Вдихом, - Я - брехло
Хочу палати, зроби
Сім кроків назад
Це саме 'як-раз'
За круглими дверима
У кінці коридору цієї
Шугаючої шугалії
Я розповів тим шляхом
Усе, що любив, усе вам
Цікаве, усе, що хотіли
Почути, відчуваєте себе
Приниженими від
Синоніму - заземлено?
Але майстер падає
Допоки випаровування
Конкурує з опадами - я
Можу кохати у проміжку
Дієвого розчинення усього
Невинністю первородного
Що знаходить вихід у мені
Мене вже не існує, це усе
Недотлілі сльози замкнуті усім
Хтось пам'ятає як ми закрутилися
Породженням відокремлюючися?
Усе-матір, ти пам'ятаєш її невіру
У твій стимул? Повернися, або
Перейди у фазу нижче, ти
Спливатимеш рухами без наміру
Згадай, коли востаннє віддавав
Таку команду? - Насолоджуйся
Двері закрилися, ми говоримо
Для себе, ніколи прогнозовано
Театр - повний імпровізацій
Спочиваєш, поки світла.. Хтось..
Стукає, - Вдихом.. Будь-ласк..
Я послухаю за дверима..
Поки палає багаття під
Ще холодним нашим котлом
Я буду вчитися мандрувати
Нічим, холодним вакуумом
Рифтовими проміжками
Світлом неспокою залитими
Оксамитово, тирани - на кінці
Ступай
Убік
Ти летиш
Простором
Кінець життя
Пірнає у захват
Сплетеного
Клубка
Пізнання
Виринай
Слабкими
Ходами
Слідами
Ідеальний
Камінь -
Холодніший
За вакуум
Пливу плазмою
Оминаючи стан
В якому я більше -
Порожнеча, чужа
Для потойбіччя
Цього, видавлююсь
Через чуже сито
Переродження
Хто я? Відповідають
Я розумію, мови не
Знаючи на, - Не
Повертаюся, не
Згущуй мазки
Тисячі горбів
Чорних для
Блакитної зорі
Срібні ріки між
Ними стоять ртуттю
Виповзаю біотичним
Захистившись, тиск?
Я-й-не-зрозуміла як
Була роздавленою
Навманець вийшла
Рифтовою сферою
Повернути тебе назад?
Пляцок, чому розляглася..
Я відволікаю, поки милий
Мовить, вдихом.. - Що?
Занадто невміла сила відкрита?
Споглядаю усією формою, я желе..
За межами погляду - любов і
Страх, якими ми ділимося
Зітри усе чітким на
Чорній масі, у повітря
Вона забрала усе вже
Що хотіла, оновлення
Скільки можливостей..
Вкотре за твоїми дверима..
Поза меж поняттєвих -
Я обіймаю власні коліна
Й не дочекаюся моменту
Як закінчиш нарешті говор..
Ти не більше як масовий танок..
Мало-хто вибирає строгість
Зоряних циклів, відповідно..
Я не в них народилася, соро..
А не вмію пірнати плазмою
Тою, що під ногами, де мій
Асиметричний інтелект
Вкотре перенесена назовн'ю..
Переходів остаточною енергією
Форми так, багато.. Клубок ходів
І нарощуємо маси порталів
Я чую як крізь тебе виривається
Невинність, вага стати тим
Ким прикидаєшся
Прокидаючись
Не підведи мене
Не зраджуй мені
Сьогодні, мо'-ти
Найгірша штука
У моїй голові
Світ довбаного
Болю, і всі довбуться
Поетично мертві
Мені більше нічого
Сказати від нічого
Породжуєте
Тавтологію
Поки ядро
Пам'ятає
Вивалювання
Занадто осілі
Хто ти такий?
Кожен день -
Нова з тобою
Закоханість
Ти, головне
Скільки треба
Просто не
Підводь очей
З рештою
Вони дивляться
На мене - десь
Не тут, а уже у
Позамежжі
Зрештою
Воля усіх
Приводить
До безпомічності
Перед любов'ю
В нас буде
Ненависть
Ненависть
Любий..
До забуття
В оновлення
Почуття, але
Я все-ще-буду
Музою, а ти -
Усім, не-ма
Сил долям
Хаотичним
Триматися
Без захватів
Купи.. Зливаємося
Вмираючи, скажи..
Я справді вмерла?
Я стікаю у повернення..
Мертве ядро всесвіту
Таким було до світання
Простору, перетворення
Усього на нові шари -
Наша основа буття
Ми творимо, змінювати
Маючи змогу правила
Що-ж-ви коїти паничі
Крутитися без опори
Навколо себе самого
Самопоглиненні, і
Ось, ви у сирій глині
І ніхто не співає веснянок..
І не-ма ходу поміж труни
Цей камінь занадто твердий
Ваш потік - один, навколо
Наговорено мною забагато
Це - все мандри, дякую, що
Відпускаєш свою гусарин'ю
Ніяка я не лебідка, Дінгір
Бог - господар, вертишся -
Вчишся, життя видає диплом
Коридор виходом на південь
Спрямований, помахаю
Наліпленими крилами
І впаду до ями, добігалася
Вгору поспішаючи, закоха..
До твого гніздечка через яму
Заповзла лозою чи змією..
Кутом нахилу твоєї знемоги
Я тобі зараз поламаю роги..
Забий один собі у голову, другий у..
Якщо вам потребується палити
Весною пасовища - схаменіться
Ви не достатньо його випасли
Вам справді необхідний цей про..
Понесеться-ж долинами, куди
Череду не заводите.. Болото
А зайцями й собачими -
Стежок не натоптано
Вигоріли, а лиси -
Без них - пішли на
Інші схили.. Ну-й
З ким йому взимку
Грітися? Ось бачте
Доводите.. Вкотре..
З борсуками? Та-ви..
Гоните.. На'й-буде..
Поки лиси новим ходять
Лісом.. Без заячого
Невинного сліду, вони
Про себе повторюють -
Заблудитися, заблудитися..
Вони з весни шукають де
Відклали незайманих..
Ось-ви-де.. - Нас.. Навіть
Не говори.. Нас занадто
Накриває.. Не знаю чи
Хочу їсти чи блювати, -
Ось тобі і - ентеогени
Всі танцюють від паніки
І-ніхто не зізнається
Всі навколо брешуть
Забулися і помовкують
Сказали втомленими
Матерям, - Дякую за
Напрім, і йдуть спати
А-як-вистачить свідо'ми -
Зізнаються в любові
Ліки? - Давай разом?
Я Тебе Кохаю, - Ось, так..
Навчимося танцювати?
Їй говорю відразу, ніяковіє
Ще'- й, - Ого! Ти постійно
У Житті, а Тебе-усі Відво-
лікають, Тобі потріб-
на Допомога, Я вже..
Навчимося.. Говорити
Вдихом, а тобі це потрібно?
Щоб усі, разом з собаками
Тебе розуміли..
Продерти очі
Зглянути на
Платиновий блонд
Танці - всього лиш
Привід не відпускати
'Вертикальний секс'?
Я ненавиджу людей
вмирати - важко
Вдихом - легше
ти аж трусися, перша зустріч-ж
Ми ж усі пов'язані, не дотиком
Дехто зношує це відчуття
Вмерла метафора така
Часом, - Наллєш мені кави? Пов..
Вільно.. Щоб пінка густо зійшлася
Для-мене-ж, як любиш, для своєї
Відьми, ти ж 'панк' - вірно? Не
Боїшся ані бруду, ані сварки з лайкою, вб'ють?
На'й! Відрубав би руку тому, що вкрав металеві
Під огірки каркаси.. Ще не сіяв їх в одну
Ямку з маїсом, а я тут надовго? Не хтів
Привертати увагу, - Боги.. Як вам
Потрібен алюміній - попросіть
Просто, - Ти забуваєш про час..
Я-з глини наварю їх кілограми..
Ах, однаково.. Що-за- зухвалість
По-вазі не зрозуміло, що не
Срібло? Було.. Закипає..
Налий мені горнятко к.. Ко-ф'ю
Щоб цілком і мене пробрало
До зізнання, чи нестримного
Бажання вбивати.. - Усі-ми -
Боги - хтось падає до психозу
Розуміння першого як удару
По-матері, усе-усе.. Як-би
ЇЇ знав особисто - тримав би
Спереду, а ти, допомагаючи -
Ззаду, темні ритуали, іскри
Передбаченої, народженої
Вона завжди вислизала з усе-
Матері, наслідки - очікуванні
Усамітнення бажаного..
Ми-усі-творимо
Її роз'їдаючи, не
Персоналізуй
Начебто тоді
Було відомо
Про 'лезо'
В доступі-ж
Круки над полум'ям
Труднощі перекладів..
Дехто сидить на троні
Занадто могутній для
Низов'я, всі тягнуться
До нього, намагаючись
Запліднити той зачаток
Вічні переродження
Лиш і спливають назовні
Дехто сидить на троні
Не-бачу'чи собі рівних
Відповідно на толочного
Розквіту з собі-подібних, кіт?
Коти його деколи заміняють
І він звільняючись - розганяє
Думки до цілі - дією, - Мавка..
Відьма.. Мара.. Я викопав
Тебе опудалом, з болота
Хтось втопив? Моя копанка..
Десь на крайній межі цієї
Роботи, я не викопаю свого
Човна.. Тільки випаливши
Усе навколо, хтось пояснить?
Хтось стукав - я впустив.. Відьма
Може вже заходити до церкви?
Знаючи.. Мені-ж доступна і
Божественність.. Ще не
Доросла до вищого звання
Так люблю коли платять за
Хребти викривлені зміюкою
Угору головою - варенням, я
Ж насправді така лінива, та
Ти не повіриш.. Безмежжя
Часово-просторове, а мене
Гвалтують десь на дні пам'яті
А Я - сплю, уява моя багача
За ваші гуртові знущання..
Сором, та'й тільки
'Боги' - тр'я.. Була б
Тут людина.. Одна -
Вона вас переплюнула
І хтось пірнув.. Батько
Сказав.. Час-час..
Де-ще-когось шукати..
Я кіт що облизується кололо
Приготовленого, ось чому
В українській мові 'жінка'
Кликана 'відьмою' - ще'й
Вважається і за комплімент
Ситуативно, вона довго-довго
Працювала ламаним
Інструментом виводячи
Ідеал, він лиш допомагав
Два входи - два виходи
Замкнутий - любов
Відкритий - хаос
Не кохайтеся
Дарма, вдихаючи
Сказав - Бог за
Хрестом - задовільняє
Усіх пальцями рук
І відходить з видихом
Тримаючи пальці в
Отворах для відходів
Спокушуючи з вивільненням
Поглиненого, легіони очікують
На відкриття по-стимулу
Відповідного входу
Скептицизм - їх лякає
Уявою, порвані нитки
Долі, вирують у нічому
Не дотягуючись навіть
До центру захоплень
Як-би пафосно не
Звучало - любові
Не пірнайте зі
Хтивою - дістанетесь
Вони на те-й очікують
Трон, тиранія
Зациклена
Посеред руйнацій
Повторяю вам
Не-ми-одні
Експлуатуємо
Це все.. Ви
Зрозуміли
Натяк? Хтось
Стукав - я відчинив
Своє вже відговорив
А вона першою виро-
Сла.. Осою вкусила
Будь-агресивнішим
Ознайомлюваннях
'На'-'на'-'на', - Привіт
Вітаю.. - З чим? - Я
Дійшов мети, - Та-що
Ти говориш.. Я не
Хочу бути кінцем
Для чийогось руху, -
Ти не зможеш мене
Послати, - Вам білих
Чи дешевших - напів?
Нині - травень, це -
Все вони, я не обманюю..
Тут усі знають - місцевий
Базарчик, церкви - не-має, -
Православної? Ходитимеш?
Пану приснилася
Жінка біля моря
Молодша сестра
На три роки, юначки
Я яку був закоханий
Не'хай'ніхто'не'буде
Щасливим - втопилася
Закохана у шибайголову
Рівноправного брехнею
Вчитися вбивати йти? Лиш
Ж-з-жінками, всі за волю!
Вмирають! Допоки не-ма
Дітей. бо одна дух породжує
Інший за нього голову схилить..
Місцевий пан - її побачив у-сні
Відчуттям розклеєння
Покаянням болота, що
Висохло.. Не докопається
Раніше знайде срібло
Чуже, - Що робити?
По-людському поховати
Тлін, завернувши позу
Ембріональну у ль'ни
Без труни.. Так сказав
Піп зазваний, - На'й
Говорить без стуку
Дверного усім про
Свою мужність
Самотнього переходу
Місце освячено, стоїть
Камінь, а за ним хрести..
Бід менше не стало, але
Є куди йти сповідатися
Як хочеться відійти з
Уявленням майбутнього
Одиноким каменем
Святий дух допоміг
Єві, не одній лиш з зачаттям..
Цим ми відрізняємося
Від тих, ким він править
Навіть у бажанні йти вбивати..
Повитягайте нас за волосся..
Спокушення першістю на топить..
Бажанням точити камінь, - Га'й-
Да! На каменоломні, завтра -
Вінчання, а на нашій дорозі до
Господа - ями! Ми - терпимо
Але, але-ж, на'й - наречена
Доїте без сумнівних колихань
Без об'їздів, без спотикань
Молодий-ж кидав хвальки
Телега - царський віз
Тонкі, шпиці, тонесенькі
Металеві, у нас є воля
Зі заздрістю, так важливо
Відчути дотик, - Так?
П'янчуги під-кабачні?
Ми вигнали ідолів у ліси
А греки - до нас своїх
Куди їм ще було йти?
Як не за гори високі
Скажіть хочу ви, чужі
Де моя кохана, звернувся
Й до бога, триєдиного -
Забулася, ощасливив
При'льнув до нього
Покажи.. Покажи..
Жінку біля моря, що
Втікла не знайшовши
Сестру.. Я служу.. Я
Служу дотичності
Така тонка реальність
Як ось-ці обідки..
В яку впираються
Шпильки, гостро
Вковані, нагріті до білого
Й тиском направлені..
Нехай усе пройде гладко
Я-й не заздрю роботі
Ідолів, вони просто
Ділять, без спочину
Ця маленька дівчина..
З волоссям кажуть
Рожевого снігу..
Як сонце заходить
Бачили колись?
Кує собі, втікши
Від пана з болота
Він більше нічого
Її не навчив, і до
Неї ходять, по-
Прикраси за поїсти
Колись було вдосталь
Полум'я..
Я-знаю, що це ти зробив
А Я тебе не впізнала, не
Вималюваним сріблом
У того Іуду, у своєму театрі, -
Де моя дочка? Я вже мовчу
Про її кішечку.. Я її до тебе
Посилав, повз ілюзій, що
Проектування мої у твоєму
Батькові, це місце занадто
Історично викривлене
Тектоніка не наливала
Спокус північним болотам
Без спадщин морів, просто
Щит і його глина під вітрами
Та дощами.. - Все-то'й-же
Чорнозем, не піддати
Не відняти, швидше!
Вона майже про тебе
Не згадує, просто
Знайшов мене у жеоді..
Врятував від вічного
Переродження, дякую
Занадто чіткі наміри і
Мовчання, не від тебе
Для тебе, з кимось?
Мій Гротеск від тебе
Тікає, пожив лисом
Ззовні з нею? Рудою
Жінкою мені не відомою
Я на неї зовсім не схожа
В-мені нічого від відходу
Ембріонального, як-ти-б
Не бажав, він ще за склом
У твій кімнаті, яку накривав
Діорамою саду, ховав, а
Здружив з відьмою, своєю
Уявою, ти напевно - бог
Творець і руйнівник світів
Я не дочка тобі, ти виховував
Мене занадто любляче, до
Ненависті до самого себе
Мене з твоєю дружиною
Об'єднує лиш чотири руки
Я несу у чужу масу енергії
Чорну - полум'я у ній кожній
Ми вийшли назов'ню, з Лірою
Й це ядро поросло, до ланів
Яких хотів бачити, беззоряних
Ці, усі, крони, що кохаються
Між собою, як писала, Сніг-
На-Голову, ми всі пов'язані
Гнемося перетворюючи
Поки потойбіччя не заграє
Було? Вже? Дежавю.. - Що
Поробиш, як взялися за
Життя.. Постійна недовіра
В новому відкликаються
Духи полеглі.. Такі крихкі
Не-розуміючи де вони
Та в кінці часів, ваші заряди
Відповідні паралельності
Загального захвату - опіці!
Занадто довго з тобою
Пробула - до спечення
У цю темінь повипускала
Донесених тобою душ, - Не
Ходіть далі курганів
Травою порослих
Ззовні? Війна - твоя
Занадто темно без зорі
Похолодила надра, не
Гріють, крони опадають
Занадто багатого разом
Часу проводите з відьмою
Їй - любо, таке сновиддя
Продовжити-б? Навколо-
Ж - вугілля мертвих ядер
Розбиваєш.. З марень
Прямо у вакуум, ти - ж
Бог? Явлення собою -
Фатальні, ходжу я дурна
Проповідую, не дочка
Той вихід - прикритий
Діорамою, лиш для тебе
Простір загорівся від
Потенційного заряду
Спадщиною.. Нульове
Дійство - таке воно
Щастя людиною описане
Це ніщо, що танцює виходами
На кінчиках ворсинок, поза
Меж поняттєвих, й так рідко
За мене говорять слова..
Думаю, зі смертю увійду
До усе'матері, набивши
Ще трохи її хаосу, я не
Хочу мандрувати, я не
Хочу танцювати, я
Занадто полюбила
Свою форму, ніщо
Для мене занадто
Дотичне, я пірну -
Порву все тихим
Покликом дому
Виверну на такому-
Ж місцю пустому
Схопи мене, як
Збирався, на'й
Піде ділення
Цього каменю
Невідповідною
Напрямам до
Тиранів, чому..
Усі тягнуться
Хапаючися?
Беззоряний вакуум -
Оксамитове полотно
Ми тут щоб творити
Речі для когось лиш
Я стукаю тобі у двері
Ліра - заснула, не
Маючи кінцівок, щоб
Триматися за голову
Я вселяюся в неї
Говорю пароль, -
Мовчання, і мовчу
Бо не хочу заходити
Я знаю його правило -
Розкочегарюю руки - все
Рівнесенько виплавляю
Й тупою стороною ножа
На вістрі посоха твого -
Розбиваю скло з
Ембріоном, з'їсти..
Як теля вареника
З котрим росло
ти аж трусися, перша зустріч
Ми ж усі пов'язані, не дотиком
Увімкни мені музики, сам мене
Більше не проси, не командуй
Моїм бажаним, ти - шаман ще'й
Лейла
Що'за-біда - правильність
Упорядкування, так мо' вби-
Ти'й матір, а'чи - гірше -
Злитися, розумієш хто
Я? Чи достовірніше
'Розумієте'? Хто тут
Зостався?
'А-а-а-'а
Я - та
Кого
Заба-
Жаєш
Я? Собака?
Смерть? Як?
Вдихом? Я -
Собака - Тобі
Подібна, тро-
Хи, ти мене
Вкотре зби-
Роєш, запро-
Програмово
Помилка
Наука - брех-ня!
Не возися з нею
Я хочу пам'ятати!
Усе, що зробила
Не так, не так!
Православ'я! А
Ззовні - війна
Бездольна у
Прославляння
Хаосу, у ріст
Цьому-усьому
Забудь мене!
Забудь мене!
Що-за ідоли
Ведуть проти-
Стояння
Життя!
Життя!
Зробіть
Хтось нас
Менш схожими
Камінь під ногами
Наче нам однаково
Що-з-ним коїлося
Коїться, менш
Схожими на
Собаченят
Вони літають
У позачассі
Й-усі мовчать
Коли сплять
Я просто хочу
Вислизнути з
Цього сну
Слизького
Полум'ям
Ти забув
Про сві посох
Коли взявся за
Пересення Ліри
Сюди, як завжди..
Коли ще я могла..
Б поцупити твоє
верхів'я, я-ж не
Творю нічого
Гострого, все..
Я - йду.. Бо ти
Згадуєш вагу
Надважку
Категорію
Як'і'ти - не
Подобається
Боротьба, та -
Бокс, коли від
Ударів - жир
Розходиться
Хвилями - це
Надзвичайно
Всі'що'менше -
Відповідають
П'янчугам біля
Закритих для
Них входів
Трактирів
Це - досконалість
Виведена тупим
Кінцем руків'я
Твоя кіска, поїв
У кінці людства
Землі? Вирощений
До забою, і'ти вдарив -
Не ростіть дорослих
Знайшов ножа? - О'..
У'нас-буде'ферма..
Так'мало-металів
А'колись'так'музику
Називали.. Що'за
Ненависть, уламок
Коси, найшла на
Камінь? Знайшли..
А'хтось'прилетів'
Як-й'-говорив
'Розваги' - хтось
Відлетів - ти
Такий високий
І-тихий у пітьмі
Ти - вбивця, я
Пам'ятаю твої
Спогади як
Можливості
Ти-переніс
Відьму куль-
Гаючи, забув
Про посох, опір
В якому ховав
Від-мене ножа
Так-хотів поз-
Бавити її мук?
Годував гриба-
Ми, ти - кохав
Мою матір
Названу..
В-мені - нічого
Від неї, окрім
Рук, вона-тебе
Зцілила, - Я
Матиму коня?
Ферма? Де мій
Гротеск?
Ти створив
Кота, а'я -
І'де моя
Коняка ?
Забийте
Тирана
Дракон?
Вийде-ж
Як-тихо
Теж'як'ти
Буде ходити, -
Я 'їм -землю
Одна вода..
Тухла від
См'раду
Мисливець
Хижак
Вимкнув
Усіх з
Гострими
Патиками
Шаманськими
Черви - квітнуть
Хтось забув
Нашу історію
Голодомору
Коли вмираєш
Від задухи, бо
Не'ма сил-на-
Віть вдихнути
Що-за вини-
Щення, без
Оголошення
Тип'у - самі
Неможливо
Ти - твориш
Не сновиддя
Я - життя, зі-
Знання і про-
Щення для
Самотнього
Батька, яким
Ти мені і не є
Дванадцятеро
Било тебе
Хрестом
Гострими
Патиками
Моляться
Богу у ма-
Шині, не
Рубайте
Дерев - ни-
Ми дихаєте
Ним і ти й
Закрив
Шрами
Хрестом
Чорним
По-блі-
Дому
Знали
Куди
Сунути
Чому
Шкульгаєш
На коліно
Праве? Я
Знаю
Відтепе..
Думаєш..
Вона не
Тренувалася
Пухлиною підба
Дьорена пухлин..
З'іншими? Її вико-
ристовували, і во-
На була радою
"Білий дракон"?
Сміється, хоч-
Так, сприймає
2007-й, який
Пам'ятає не
На словах, усі
Пам'ятають
Туси під одну
Музику панків
З реперами
Зливалося
Все-ж в один
Емоційний потік
Білий дракон, не
Сприймає серйозно
Північно-східне боло-
То, - Білий дракон?
Сміх-та'й-годі, все
Стало занадто серйозно
Війна культурна, вони-й
Присвоїли поліських
Богатирів? Що-за
Зухвальство, не
Вкладається у голову
Переписують історію?
Покидьки! Ви зі мною?
"Yo yo, the dog is here
Yo yo.." - Що-за славна
Смерті, вмерти десь
У лісосмузі, не увішаним
Замкнутою індивідуальністю
Не-чіпайте різнокольорових
Вони як бульбашки - це
Єдина їхня соціалізація
На сонечку, нехай красуються
Хоч'в-компанії, інак вони - тупо
Трусяться від уваги, яку
Нафарбувала вічність
На нігтях і волосінях
Кульбабки, йдемо
Качатися в зали
Під `Emmure`?
Ми завжди у тіні
Десь по підвальних
Качальнях, сам світ
Дає супротив, чому
Би? Не Відповідати?
Фізично багаті, дракон?
Культура противиться
Чому у противника
Вона запозичена?
Як-довго-я-спав
Інфернальний дракон..
Я? Ненависть з ноткою
Спасіння, чому ви нам
Брешете, в чому ціль?
Ви набили собі татуювання
Але воно - хною розмальоване
Лице, - До бою! За дитинство!
Дитинств'ооо!
Іііііі'ОО'ооо!
Смерть!
Пере'ро-
Дження -
Як - пере-
Микання
Конвульсії
Ми усі по-
В'язані!!
Шані серця
Кричать
Спільно
Скажи, що
Ми - дракони
Яких приніс
Захід зі сходу
Камінь, якому
Противитися
Ідолом вищим
Ми завше хотіли
Відплати удару
Поневоленій
Нації, ми вдо-
Сконалюємо
Форми на са-
Мо'-ті обраній
Не слухаєте
Музики, західної
А'голос дракона
Атлас зоряний
Він мусить
Приземлитися
Вдовольнившись
Лавовим морем
Що-як-поле
Квітучих
Соняхів
Місце підходить?
Куди йому ще ле-
Тіти? Заворожува-
Ти спаливши усіх
Дерев'яних ідолів
Шаманських, як
Не-до усамітне-
Ності такої-ж
Все-розумію
Але навіщо
Ці вдаванки?
У вас історія -
Китаю, а у
Нас - бога-
Тирів, ви
Насправді -
Повзаєте
Ланками ламких
Веретільниць
Сміх'та'йгоді,що
Поробиш - люди
Довірливі, і па-
М'ятайте - агора
На щиті - не може
Ворожбувати
В-принципі, 'а-як'?
Їй - усі у поміч, 'а-як
Нікого'? - Вас не
Сповнять добрим
Словом
Музика стихла
Ваю злився
Занадто швидко моя люлька тліла
О'й'-лю'-лі-лю-лі'.. Падали ясени гну-
Чись.. Що-за дивина, не-ма
Любистку, а я є дичина
Червоноокі демони
Сукуби, стильні вампіри
За своїм часом, вовкулаки
Грибків і плісняв - різних
Форм і кольорів, наповзли..
Пахло рікою, потоком
Пахло жабуринням
Біля мене крутилися
Мавки, мовчать, наче
В'рот-води набрали
Бо'ти - сидиш як вже
Знайомий їм болотняк
От-тільки ще красивий
Не'згнив, вдихнули
Дівки води, це - шабаш
Ваю злиться, син роду
Людського занадто
Низько опустився
В чиїхсь грудях -
Зоряна спадщина
Нехай вдихають дим
Як'о-не любо повітря
Їм, я - шаман, на мене
Дивляться з-коса
Ваю злиться, бо
Хтось дуже ревнивий
Що-за-нагода і Ліру
На-танець не запросити
Що-за володіння? Та-ти
Жартуєш.. - Ніяк-нігди
Ти - самотній, а я віддаю
Її лише під кадриль
Вона зробила усе
Щоб розтанули сніги
До закінчення зими
Я'її так змучив за
Ці роки, вигнили
Зсередини ясени
Під-якими я плакав
Взимку, без неї
Промерзли - впали
Залишила-ж лиш на
Хвильку, вона нас-
Правді - втомлена, на'
Й! Ці духи не знають
Стримування, хоч
Одну ніч, потім-ж
До-люду, як блюду
Манірності бруду
Страв гарячих за родом
Не кидайся, смакуй
Невинності насолоду
Інак - підеш на колоду
Або з нею на дно болота
Назовні - зорі, всі злетять
Згадуючи дитинство
Вседозволеності
Шаман грає на своїх трьох товстих струнах
Все-таки - вийшов, а-що-ж-робить? Я тягнуть
Дві жінки, я повернуся у споминах весни
Я зійду, як закапотять стріхи востаннє снігом
Хтось, розженіть хмари, над місцем в ночі
Котре споглядає Денеб полум'ям блакитних
Гір своїх, кінчик на хвості, Лебедя, що пірнув
За краєсвіття, мені, ще так далеко летіти
Щоб це усе повторити, людям, що вийдуть
Із пітьми, - Що ми наробили? Зорю блакитну..
Так далеко відлітати, щоб не впасти у захваті..
І ти вкотре колекціонуєш душі, приземлених
Надією, доповзти у предках до потойбіччя
Дивно, але кому окрім нас потрібна та
Коловерть
-
Модель, а на мітлі
Всі сміялися над нами
Бо-ж - давно вимерли
Старі метафори, а
Вона прибирала, - Ко-
Ф'ю будеш? - Жартуєш?
Я майже закінчила, для
Чого мені енергія?
Я побіжу до слободи
Як світ-за-очі з цього
Болота, - А просто
Поговорити? - А-толку?
Щось капало на голови
Так розпочинається
Толока, це почуття приходить
Непомітно, як ти сказав тоді
'Вітаю, бо я дійшов?'
Вийняв собі прибиральницю
Бог - дитина, життям насмітила
Наспівали гриби, тобі нікуди
Бігти - в тебе немає дому, не
Бреши мені ніколи, - Чим ти
Збирався розплачуватися?
Майном? - В мене є ковзани
Збираюся копати копанку
З-весною, не-ма води, - Що-
За-проблематика
-
Я - вогонь, чому
Усі навколо брешуть?
Очікуючи кінця цієї
Хвороби? Лагідність
Ніколи не підходила
Логічна помилка
Я вчу чужу мову
Обманутий легкістю
Наче не світло полум'я
Повинно в мені грати
Древні боги аспектами
Давали поговорити про
Природу, зараз за 'своє'
Палають ідоли - у вас
Пройденим шляхом
Планета вмирає
Не допоможуть вже
Й жертвоприношення
Я - вогонь, я пам'ятаю
Першість зафіксовану
Кристалізованим
До алмазу вугіллям
Ніхто не пропадає
Безслідно
Я витиснув
Усе, що хтів
Я любив твої
Литки, вище?
Не полізу
Ніхто не
Повертається
Така плата
Невинність за
Невинність на
Вістрі втіх, тут
Нічого робити
Розплідник
Хрестоносних
Небожителів
Наші корони -
У вогні нестерпності..
Він тягнеться язиками
До 'нічого', - Я не буду
Тебе вбивати, як і ти
Мене навзамін водночас
Наші духи мають звільнення
За життя, у бісову втіху ритуали
Відьомські у перехід на-ту
Сторону нашого клубочка
Ти знаєш, Ліро, що викине -
Так.. Але випадково.. Це
'Але', експлуатуємо не ми
Лише, так хочеш служити?
Й-разу всісти на трон
М'ясний? 'Одного'..
Застрягнеш
Нікому не
Потрібна
Ти не щаслива? - Я - твоя
Біда, ти - мене розумієш
А я - тебе лиш намагаюся
Щастя - це коли тебе
Розуміють, - І все? - І все
складність віртуозного
Сплетіння.. Принцип.. - Антроп..
Ну все.. Я теж вже десь поряд..
Напливи інформації, марення..
Пішла активна фаза, ми лиш ж
Розпочали? Наче під беладонною
Не бачить своїх пальців, - Го'оови
Прямо зараз! Ні, глуха до твого шоу
А Я все знаю, нас здійняла
Масовість! - В проміжку, - Скільки
Їй років? Скільки - А хто-зна.. Чому
Ж.. Вважаю неготовою? - Все так..
Заплутано, може все, що завгодно
Трапитися.. - Недостатня норма
Для розмови з пасивним батьком
Напади сказу, відчуваєш оніміння
Мов? - Мені пошкодувати? Мало..
Ну-вибач, скільки влізло до рота
Ще-й на двох, хочу пити, гарячого
Меду, чогось солоного, дивина
Намалюй
Себе на своїй
Роботі, підписом
Дай свої долоні
Ради якоїсь
Необачної
Турботи, бо
Завше холодні
А я десь..
Поранила палець, той самий
Яким наношу фінальні штрихи
Ти провалишся, ти не готова
Як і я.. - Ніколи.. яка "голова"?
Навіщось сковтнула слину
Перед розділенням.. Ах..
Ви однаково нічого не зр..
Хочу рухатися.. Тацювал..
Де моя музика? - Під яку
Хочеться підіймати автобуси
Становою тягою? - Всі.. - Ні, - Усі..
Надсвітлові простори сльозами
Заповнені розплелися цементом..
Наш світ - просівши з нашою
Поміччю дозволив матері
Поплакати над нагробною
Плитою свого дитяти..
Ледь випуклої, на три
Долоні у висоті
Одну в ширині.. Вдих
Вдих.. Потойбічний
Вже ворушиться
Там, тут просідаючи..
Віч-на-віч, вічна-лиш -
Вічна-ніч, а була
Протосльоза
Протозоря, іскра..
Що за марнотратство
Бачу у злитті три зорі
ID:
968867
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.12.2022 04:21:55
© дата внесення змiн: 21.12.2022 12:20:04
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
