Коханий як скучила я за тобою,
Не солодко знаю тобі в неволі.
Ти ж пам'ятаєш як ми під вербою
З'єднали тіла і з'єднали долі.
Блакитнії очі і житнє волосся,
Гарячі губи і трепетні рухи.
ЛишЕ було чутно шепіт колосся,
А ми з тобою, як відчайдухи.
Наш світ розчинивсь, відніс в насолоду
Наповнив ти келих до не знемоги,
Не відчували землі прохолоду,
Тебе обіймали стрункі мої ноги.
Цілунків і дотиків було замало
Тілам ми повну свободу давали
Всередині все горіло й палало,
Кожна клітинка і нерв оживали...
Чекаю повернення, щоб обійняти,
Відчути долоні твої на спині.
Пригоду оту романтичну згадати,
Лиш повернися живим з чужини...
16.01.2023. Анна Стоєва.