Нове життя з‘являється раптово,
Як випадковість мрій та співпадінь.
Лунає ніжно долі колискова,
Сплітає павутиння сновидінь.
Життя людини - як цукерок скриня.
Спочатку повна. Відкривай - бери.
Поводимось із ними як ґадзиня,
На інших роздивляючись «з гори».
Візьмем цукерку, ні… якась несмачна,
Мабуть ця, інша, краще до смаку.
Та витрачаєм швидко, необачно
Багато ще! (здається юнаку).
Але ідуть роки, тече наш час невпинно.
Є спогади смачні, а є й гіркі на смак.
Здається в нас залишитись повинно
Солодощів багато, чи не так?
У скрині їх всього лишилось кілька.
Останніх, незабутніх та смачних.
І руки затремтіли, боже, скільки
Цукерок марно витратили цих?
Свідомо їж, повільно, з насолодой.
Заключні миті с радістю крокуй,
Свому життю і досі ти володар.
І хай вона остання - не жалкуй!
