*****
Уже середина весни,
Але чомусь сьогодні
Погода, наче восени,
Бо вітру прохолодні
Повіви віють в квітня час
Та й дощик накрапає,
Що в пору переважно в нас
Осіннюю буває.
Мов помінялася пора
Осінняя з весною
Місцями, хоч вже визира
До нас разо́м з тобою
Те літо, що ось-ось прийде́,
Мить тóму на порозі
Було, а нині вже іде
До нас, вже у дорозі.
О, душе, серце, не тужіть
За сонячним промінням,
Його теплом і не ревіть
Сумливим голосінням.
То лиш на певний час весна,
Неначе задрімала,
І не помітила вона,
Як осінь завітала.
Не мучте ви себе й мене.
Як вас мені ж бо шкода!
Але повірте, що мине
Вже скоро прохолода
І вітер той, що обвіва
Й бентежить почування,
Сумнії думи навіва
Від рання до смеркання.
Адже весна за певну мить
Прокинеться і встане,
І сонце ясне заблищить,
І ніжно гріти стане.
Євген Ковальчук, 14. 04. 2020
