За що люблю життя земне,
Спитаєте якось мене?
Я без вагань вам відповім:
За те, що я на світі цім
Із тої миті, як родивсь,
Як світу білому явивсь,
Як перший стук серцебиття
Зробив, вдих перший, почуття
Мене наповнили в ту мить,
Коли почав на світі жить:
І дихать, й бачить, і чувать,
На дотик речі відчувать,
А також запах, як повзти
Почав, навчився згодом йти
І першії слова казать,
А далі – їх писать, читать,
Довколишній світ пізнавать,
Як слід на ньому поживать,
Як слід мені на ньому жить,
І що для цього я робить
Повинен так, як люд увесь,
А не лиш тут чи то ще десь;
За те, що в голові думки
Горять, неначебто зірки,
Оті думки, що почуття
Народжують, дають життя
Їм з ціллю, щоб не просто жив
Я, а й навчався і творив,
Лишивши на землі цій слід –
Своєї праці гідний плід.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2020
ID:
979213
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.04.2023 20:24:42
© дата внесення змiн: 04.04.2023 20:24:42
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
