Гей, час, куди бо так біжиш,
Шалено мчиш, куди спішиш
Ти без спочину ні на мить?
Ніщо й не здатне утомить
Тебе від бігу повсякчас?
І відповідь мені той час
Надав таку: «У майбуття
Іду, біжу я все життя,
Течу, неначе та ріка.
Таж доля склалася така
Моя, я певен, знаєш ти,
Аби минати, щоб іти,
Лише вперед, а не назад,
Чи рад тому ти, чи не рад,
Іти крізь ночі, йти крізь дні,
Крізь місяці, роки… Мені
Не важко. Втоми бо повік
Не мав я. І так буде вік,
Не знаю скільки, безліч літ,
Допоки є цей білий світ.
Мене не тільки зупинить,
Але й пришвидшить, сповільнить
Не можна, неможливо, ні,
Принаймні у сучасні дні
Не може в світі цім ніхто.
Що буде далі, знає хто?
Можливо, хтось колись прийде́
Й машину часу віднайде́
Насправді – вчений молодий,
Новий, а нині я такий».
Євген Ковальчук, 06. 05. 2020
ID:
979309
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.04.2023 19:47:02
© дата внесення змiн: 05.04.2023 19:47:02
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
