*****
Немов жахливий сон,
Мине страшна війна,
Що взяла нас в полон.
Тоді, немов весна,
Мир прийде в рідний край.
Ми будем в ньому жить,
Радіючи украй
Йому усяку мить.
Та нині йде війна.
Ми боремось у ній
Зі злом, що розпина
Край дорогий наш, свій
Покинувши. Зі злом
Ми боремось щосил,
Щоб жити із добром,
Щоб мирний небосхил
Був в нашому краю,
Щоб в нім жили всі ми,
Неначе у раю,
Щасливими людьми
Кожнісінькую мить,
Яка мина всякчас,
Допоки стукотить
Серде́нько в кожнім з нас.
Цього досягнем ми.
До цього ми дійде́м,
Адже усяку мить
Ми, борючись, ідем.
Хай навіть не усі
Ми дійдемо, та в нас
У всій своїй красі
Настане мирний час,
Що в нашому краю
Тривати буде вік
Так само, як в раю.
Війни ж не буде ввік.
Євген Ковальчук, 12. 12. 2022
