Різдвя́на чарівна́ і таємни́ча ніч,
Коли спустилося на Землю Світло.
Для нас щось незбагненне сталося тоді, –
Тепло відчули в серці люди світу.
Надію хто утратив – той її набув;
Самотній – відродився для любові;
Шукає хто – той вийшов у далеку путь;
Умить все стало на Землі в обнові.
На Землю людству Жертвою прийшов Господь
В мить погляду, що здатен бачить серцем.
Спаситель знав і розумів цілком того,
Кому приніс Він цю найбільшу Жертву.
І знав також, яка тривала і тяжка
Для нього буде ця земна дорога,
Але любов сповняла Серце неземна
До людства й співчування їхній долі.
І вибір Богом зроблений найвищий був
Без сумніву й затверджений у Серці,
Неначе на граніті вічності черкнув, –
Надію людству освітив і стежку.
Господь приніс надію Шляху надбання,
Який до витоків народ спрямує,
Початків мудрості і вічного життя, –
Любов і вічність Світло подарує.
09.07.2019
