ЧЕКАННЯ
Скільки днів і ночей ти чекав мене, милий.
Як давно, як недавно було це, було!
Ти казав: «Не барися, кохана, бо крила
снігом смутку й жалю в самоті замело».
Я тобі обіцяла вернутись весною:
«Для любові весна найпрекрасніша, знай».
А розбиті серця відзивались луною,
як проходила повз за весною весна.
У розкішних садах заквітчалися крони,
ти дбайливо чекав на казковий сюрприз.
Я ж тобі обіцяла в листах електронних
тепле літо на двох і жаркі вечори.
Час минав, ми кохалися в пристрасних мріях,
Ти про зустріч питав, домагався: «Коли?».
Розуміла тебе, час окремо не гріє,
все частіше і більше розлука болить.
Вже замовкла про осінь, чи варто казати,
що холодні дощі позбавляють снаги.
Я контракт розірвала, втомився ти ждати,
і на скроні лягли безутішні сніги.
Відцвіла і змарніла незаймана вишня,
я відчула чомусь порожнечу душі…
Ми зустрілися в сквері, пора передзимня.
Ще закохані ніби, насправді… чужі.
08.02.2024
