Знову ніч відкрила шлюзи,
Став наповнює чорнильний.
У думках укотре грузну —
В цім словеснім трясовинні.
Хто я є? Куди ітиму?
Вибір правильний зробився?
Здибаю кохання стимул?
Мо' зготую тернослив'я?..
Погляд в небо підіймаю:
Зорі ж граються в мовчанку.
Гей, космічні рибні зграї,
Відповість хоч хтось прочанці?
Ні, мовчать. Луска іскриста
Миготить калейдоскопно.
Невідомі вітражисти
Нам складають гороскопи.
Крила подаруй-но, птахо!
Лиш на ніч одну — безсонну.
Я б літала небом-ставом
В нім рибинок, певно, сонми.
Тож моя десь має бути.
Я її знайду доконче,
Зваблю райдужним кунжутом,
Щоб дивилась у віконце,
Шепотіла настанови...
Чуєш, рибо-зірко-доле,
Нащо змушуєш до ловів?
Визирни на видноколо!
p. s.
Знову ніч відкрила шлюзи,
Став наповнює чорнильний.
Плине-лине щастя юзом
Із космічної прядильні.
