Залиш мене собі рядками вірша
На теплий спомин у тривожну мить.
Нехай він світлим променем горить,
Коли здається - не буває гірше.
Нас височінь велебно прихистила,
Щоб ми згубили обруч самоти.
Хай урізнобіч випало піти,
Душа саму себе на мить зустріла.
Десь угорі тремтить правічний щем.
Його долання - сходження у гори,
В захмарені незвідані простори,
Де рими нас рятують від дилем.
З отих вершин я зніс вінок рядків,
Тремтіння щему так і не здолавши.
Залиш його у пам'яті назавше,
Як ніжності моєї солоспів.
