Спливає кров'ю Україна.
За що їй доля отака?!
Європа дивиться пасивно,
Європа знов чогось чека.
Як ненависний нам, той смертний
Ординський дух! Орда знов пре!
І знову лізе так уперто
В Європу, взявшись за старе.
Вбивати, руйнувати, нищить
І красти, в око що впаде,
Кичитись духом своїм нищим
Спроможна, як ніхто, й ніде.
Яке нашестя по рахунку
Отримав XXI вік,
Що майже підійшло впритул
До єврозападних доріг.
До серця хоче дотягнутись,
До Києва, як до Русі.
І знову їй нестерпно скрутно,
За всіх стоїть ізо всих сил.
Європа дивиться пасивно,
Як б'ються вітязі нові -
Попович, Муромець, Добриня,
Бо в українській є крові
Ті гени, - й звуться: Воля, Гідність,
Не стерла їх нова доба!
І як завжди, іде нерівна
Із супостатом боротьба.
І знову, сном мов оповита,
Європа, ще не дошкуля
Орда, що пре несамовито, -
Комфортно споглядать здаля,
Немовби ігри в інтернеті -
Азарт, інтрига, - хто кого?
Чи вітязі здолають єтів,
Чи ті доб'ються знов свого.
Нестерпно боляче, що гине
Цвіт нації, країни цвіт -
І щогодини, й щохвилини!
А Світ не зна, - що за весь Світ!
За білий Світ, за вільний Світ!
ID:
1017488
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 13.07.2024 22:33:50
© дата внесення змiн: 13.07.2024 22:38:14
автор: Рунельо Вахейко
Вкажіть причину вашої скарги
|
