Тільки б встигнути надивитися
Як ростуть світанкові трави,
І росою отави вмитися,
Де розчинені всі заграви.
Так надИхатися,щоб задИхатись
Пахкотінням живого степу,
І бездумно пірнути у тиху вись,
Щоб забути,що йдеш з вертепу...
Ти створив мене,Боже, видихом,
Душу кволу у світ пустивши,
А вона обернулась диптихом,
На блукання це зголосившись.
Кілька строф іще не закінчено
Про побачене і відчуте.
Хай вже з болем душа повінчана,
Дай і в слові знайти покуту.
І надихатись, й надивитися
Як зірками рясніє небо,
Щоб навчитися вже молитися
Не від остраху - від потреби.
Дякую!
Дякую!
