Осінь кличе в далеку дорогу,
Раду радять в полях журавлі...
Айстри сяють - це квіти від Бога,
На моїй благодатній землі.
Наче райдуга з неба спустилась,
Різнобарвні сади і двори.
Чаша неба у осінь схилилась,
І завмерла на мить, до пори.
Щоб потішити сонцем і літом.
І розсипати зорі з ковша.
Щоб здійснилось нарешті над світом,
Те, що втомлена хоче душа.
Миру, тиші, щасливої долі,
Ці бажання великі й прості.
Бо страждань і розлук вже доволі,
В кожнім домі, і кожнім житті.
Айстри - зоряні квіти надії,
Звеселяють і серце, і сад...
Хай збуваються плани і мрії
Вже в цю ніч, в чарівний зорепад!
