Те село далеке все ночами сниться...
На стовпах - лелеки, на степкУ - криниця.
А у тій криниці - золоте відерце.
І жива водиця звеселяє серце.
Верби, наче сестри, задивились в воду.
Там найкращі весни, коло свого роду.
Маки ясно сяють на пшеничнім полі.
В далеч проводжають нас старі тополі.
Горді і величні, моляться до Бога...
Відчуття незвичні, а в душі тривога...
Як пройдеш пів світу, та відчуєш втому,
Чи знайдеш ту стежку, що веде додому?
Може, заблукаєш, в чужині заплачеш.
Шлях до свого раю уві сні побачиш.
Там тебе чекають верби і криниця,
Хай твоє бажання на яву здійсниться!
