Як ніжно, співає весна на світанку,
Так, ніби на землі панує рай.
Одягнулася в квітчасту вишиванку,
І помчала травнем у зелений гай.
Десь у саду зозуля закувала,
Шпак так мило розмовляв.
Синиця ноти повторяла,
І соловей чарівно щебетав.
Пташиний хор латає душу,
Очима здіймаюся у вись.
І разом з бузьками пірнати хочу
У небесно-синюю блакить.
Сумні думки здуває теплий вітер,
Нашіптує на вушко про свою любов.
А я голублюся до нього, усім серцем
І ніхто не розуміє наших з ним розмов.
Чарівність пісенного фольклору,
Дотики і кольори весни.
Збережу у ритмі соль мажору,
У творах, пам'яті й душі.
