(Цей вірш я присвячую всім персонажам всіх книг, що зачепили мою душу)
А я й уже забув про те чуття,
Як перевернеться остання зі сторінок,
І замовкає враз серцебиття...
Кінець. І на губах гіркий відтінок.
Рядок останній і останнє слово,
А починалося так гарно все колись.
Спочатку складно, потім - винятково,
З тобою я летів в небесну вись.
Мов у Каліпсо, жалісне прокляття:
Як тільки полюбити зможу знов,
То припливає пліт з полін і шмаття,
Аби з Огігії забрати ту любов.
Прощатись важко. З вами споріднився.
Та все ж так треба - вічного нема.
І сміх гіркий тихо в душі розлився:
Я ще повернусь, друзі! Все дарма!
І будем знову мандрувать далеко,
Переживемо радості й печаль.
Я вас люблю, що тріпотить серденько.
Не плачте, очі! Ще розвієм жаль!
