«Цієї ночі в повітрі пахло Часом.»* –
я повторила б Рея Бредбері тоді:
коли у лютому мить заревіла басом
ворожих літаків, ракет, війни;
коли допомагали нам, як зручно,
як всидіти на двох стільцях – одні,
слова та дії інших були влучні
та своєчасні, як труд на ріллі;
коли Вкраїна об’єдналась лихом
і людяність лилася за краї,
і вирували почуття без мита
з надією на краще у тобі.
Коли не тільки в нас тягнеться шляхом
кривава бійня, а по всій Землі,
я відчуваю як в повітрі пахне Часом,
я відчуваю Його дотик на собі.
*Цитата з повісті Рея Бредбері «Марсіанські хроніки».
(вдома, в 30-ти км від Києва) осінь 2024р.
