Він був поетом. Але був молодим і вважав, що справжня справа для мужчини це поле бою. І коли почалось збройне протистояння, то визвався приймати у ньому участь. Війна не закінчилась швидко і все тривала і тривала. І він почав молитися до Ареса, аби той дарував їхньому війську перемогу. Він складав свої молитви до Ареса поетичними рядками.
А на Олімпі Бахус пригощав своїх друзів – Гіпноза, Ареса і Аіда. Бахус наповнював кухлі вином дотиком пальця і боги спілкувались п*ючи чудове вино.
- До мене звертається солдат аби я припинив війну і звертається такими словами, що позаздрив би сам Аполон.- мовив Арес.
Потім він відірвав від пальми листок, торкнувся до нього долонею і на листку пальми з*явились рядки молитов солдата-поета.
- Так чому ти йому не допоможеш? Чи ти не на його стороні у війні? – запитав Бахус.
- Мені приємно спостерігати за цією війною – відповів Арес – І я ще не вирішив на чию сторону встати.
- Принеси того поета у жертву і віддай його мені. Ти збережеш сотні солдат, а в моїх володіннях такий поет потрібен – запропонував Аїд і мовив далі – Я можу облегшити перебування поета у підземному царстві. Пусти
Аресе стрілу в серце того воїна, а до стріли прикріпи перо Гіпноза і солдату-поету буде здаватись, що він живе чудово , у мирний переможний час і живе на землі, а не під землею.
- Друзі, хіба я можу до вас не прислухатись – мовив Арес – Гіпнозе, давай свої пір*їни, прикріплюй їх до стріли.
Гіпноз прикріпив пір*їни до стріли Ареса, а Арес вистрелив із лука цілившись у серце содата-поета, аби віддати його Аіду , а війску солдата оголосити перемогу. Сам солдат хоч повинен був пасти жертвою, та йому би марилось, що він переміг і живе прекрасно.
Боги спостерігали за летом стріли. От вона вже зовсім близько до грудей солдата…
А солдат чує крик соратників – Перемога! , і відчуває біль, розуміє, що у нього влучила стріла.
- Хто мені завадив?! – вигукнув Арес.
Боги бачили, що стріла от от мала влучити в серце солдата, але в останню мить в стрілу Ареса влучила інша стріла, проколола стрілу Ареса, утворивши неначе хрест із двох стріл і солдат був не убитий, а поранений у руку гострим кінцем другої стріли.
І Арес побачив маленького Амура. Амур зрозумівши, що його помітили, почав тікати, але Арес його впіймав.
- Ти як посмів?! – вигукнув Арес.
- Вибач, Аресе – мовив Амур – але у тебе своя робота, а у мене своя. Цього хлопця покохала дівчина і вона постійно молиться до мене, з проханням аби я повернув його до неї здоровим і закоханим.
Бахус і Гіпноз сміялись
- Та відпусти ти малечу, він десь правий – казали вони.
А Аїд зло радив
- Аресе, пусти ще одну стрілу.
- Аресе спитай у мойр, що вони там навіщували солдату.- запропонував Бахус.
Покликали боги мойр, а ті кажуть
- Цей солдат після перемоги залишиться живим, але пораненим у руку.
Аїд ще більше розсердився, але кухоль доброго вина Бахуса трохи заспокоїв його.
А солдат-поет піднявшись з землі мовив
- Дякую тобі , Аресе.
Соратники поета були здивовані його пораненням. Вони бачили дві стріли, стріли не їх війська і одна стріла простромила іншу, а значить відвернула від серйознішого поранення іншою стрілою.
По дорозі додому солдату усе згадувалась дівчина. Вона і раніше подобалась йому, але вони не були нареченими і таких палких почуттів, як тепер у солдата раніше не було до тої дівчини.
- Повернусь додому, одразу ж до неї – думав поет.
Так і зробив, по прибутті в рідний дім він завітав до тої дівчини. Дівчина була дуже рада його бачити і вони обійняли один одного.
Невдовзі поет і дівчина одружились. Жили вони щасливо і снились солдату прекрасні сни і ніколи не снилась війна. Поет часто звертався у молитвах до Ареса і дякував йому за перемогу і за стрілу, що не вбила його.
А дружина поета також дякувала за стрілу богу Амуру і казала йому слова подяки за те що почув її молитви.
ID:
1027658
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Байка
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 01.12.2024 16:31:42
© дата внесення змiн: 01.12.2024 16:31:42
автор: artur gladysh
Вкажіть причину вашої скарги
|
